57. Участь України у міжнародному русі капіталу.

Українська економіка, як і інші економіки трансфор­маційного типу, зіткнулася з необхідністю розв'язання таких за­вдань, як структурна перебудова систем власності та матеріаль­ного виробництва, оновлення застарілих фондів, запровадження дійових моделей промислової та технологічної політики.

Успіш­ність такого розв'язання залежить від того, наскільки вдасться активізувати інвестиційний, як і фінансовий, грошово-кредитний та інші сегменти національного ринку.

Крім основного позитивного результату припливу іноземного капіталу - збільшення сукупних інвестицій у країні, розвитку конкретних господарських проектів, можна назвати й інші важ­ливі для приймаючої країни з перехідною економікою переваги:

• формування ринкової інфраструктури в країні після десятиліть існування адміністративної економіки;

• збільшення масиву технологій, сучасних машин та обладнання, які надходять до країни ззовні, що є важливим за умов колапсу колись інтегрованого технологічного простору Східного блоку й СРСР;

• поширення прогресивних форм менеджменту, які є типовими для господарської діяльності в країні походження капіталу; у такий спосіб часто відбувається уніфікація принципів та механізмів господарювання країн, які користуються перевагами ринкової інфраструктури (наприклад, наявної в ЄС), та країн, які прагнуть увійти у певний ринковий статус або до відповідних наддержавних структур;

• ефект прикладу та конкурентного стимулу наслідувати прогресивні моделі мікроекономічної політики та корпоративного управління, що сприяє прискореній адаптації суб'єктів господарювання країни - реципієнта капіталів до вимог сучасних міжнародних економічних відносин.

Специфічним засобом включення економіки України до сис­теми світогосподарських зв'язків є інвестиційна політика.

Особ­ливості сучасного етапу розвитку диктують необхідність актив­ного сприяння насамперед залученню капіталів інонаціонального походження у вітчизняне національне господарство.

Унаслідок цього має бути створена органічна підсистема самоврегульованої ринкової економіки в Україні, що сприятиме загальній стабіліза­ції господарського та фінансового стану як у національному масштабі, так і на рівні підприємств, науково-технічному прогресу, запровадженню ресурсозберігаючих технологій, додатковим ко­операційним контактам, наповненню ринку дефіцитними та но­вими за типом товарами, розвитку імпортозамінного виробницт­ва, реконструкції і технічному переозброєнню виробничих по­тужностей тощо.

Згідно з Законом «Про режим іноземного інвестування» об'єк­тами інвестиційної діяльності в Україні є:

- новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

- цінні папери (акції, облігації та ін.);

- цільові грошові внески;

- науково-технічна продукція та інші об'єкти власності;

- майнові права та права на інтелектуальну власність.

Протягом років незалежності зростали абсолютні обсяги іно­земного інвестування в Україну. Однак реальні здобутки тут все ще лишаються мізерними..

В умовах фінансового дефіциту протягом періоду ринкової трансформації в Україні постійно залишаються поза увагою пи­тання пошуку та практичного застосування внутрішніх інвести­цій - саме тих джерел, які змогли б забезпечити довгострокові позитивні тенденції зростання, ефективність моделі відкритої економіки України.

.58. Значення іноземних інвестицій в економіці України.

У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахун­ками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в еко­номіку України становить понад 40 млрд. дол. США.

Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик бере на себе інвестор. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Східної Європи за обсягами прямих іноземних інвес­тицій. Збільшення портфельних інвестицій на сьогодні обмежено можливостями ринку державних цінних паперів та низькою ініціа­тивою на ринку цінних паперів, емітованих підприємствами.

Унаслідок низької інвестиційної привабливості нашої країни загальна сума прямих іноземних інвестицій є незначною

Основними формами інвестування є: грошові внес­ки , цінні папери та внески у формі рухомого і неру­хомого майна.

Провідні позиції в інвестуванні в Україну посідають США, Нідер­ланди, Німеччина, Російська Федерація.

Слід звернути увагу, що серед десяти найбільших прямих інвес­торів є чотири офшорні зони - Кіпр, Віргінські острови, Швейцарія та Ліхтенштейн.

Практика залучення іноземних інвестицій в Україну засвідчує, що обсяг капіталовкладень значно відрізняється в різних її регіонах. Інвестори, як правило, надають перевагу промислово розвинутим і географічно вигідно розташованим регіонам. Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нор­мальний інвестиційний клімат.

У 2000 р. сталися позитивні зрушення в іноземному інвесту­ванні в Україну. Цьому сприяла цілеспрямована політика Уряду, яка зміцнила довіру інвесторів до України. Вважається, що вибір інвестором місця вкладення капіталу обумовлюється переважно:

а) привабливістю країни з погляду витрат - вартості робочої сили, кадрових ресурсів, наявності розвиненої інфраструктури, роз­виненості фінансових ринків, характеристики податкової системи;

б) привабливістю країни з погляду збуту - розвиненості місце­вого ринку та стану конкуренції на ньому, відкритості країни для міжнародної торгівлі;

в) привабливістю країни з погляду особливостей культури, істо­ричного розвитку, політичної стабільності.

В Україні багатьох з цих вимог не дотримується. Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвес­тицій в Україну є:

- нестабільність законодавства;

- значна зв'язаність економіки на колишніх республіках СРСР, переважно Росії;

• нерозвиненість інфраструктури, особливо транспортної та те­лекомунікаційної мереж;

- незбалансованість економіки;

- неспроможність влади дотримуватись взятих на себе зобов'язань;

- невідповідність організаційних управлінських форм світовим;

- економічна і політична нестабільність;

- корупція.

Переважно саме ці причини, що значною мірою залежать від держави, стримують ширший доступ інвестицій в Україну. Тому в Україні, де більшу частину економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою.