- •1. Сутність та засади міжнародних економічних відносин
- •2. Об’єкти та суб’єкти мев. Принципи та особливості механізму мев.
- •3. Місце та роль мев у розвитку національних економік
- •4. Міжнародний розподіл праці та чинників виробництва. Їх взаємозвязок і економічні вигоди.
- •5.Україна у міжнародних економічних стосунках. Сучасне положення та перспективи.
- •7. Участь України в міжнародному розподілі праці.
- •8. Види ринків. Становлення та поняття світового ринку.
- •9.Поняття та характеристики сучасного світового господарства.
- •10.Етапи та основні риси розвитку світового господарства.
- •11.Зміст інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки. Фактори, що їх визначають
- •12.Поняття та переваги економіки відкритого типу. Фактори та показники, що іх визначають
- •13. Глобальні проблеми людства та їх роль у формуванні світового господарства.
- •14. Головні елементи міжнародної економічної системи та їх характеристики.
- •Характеристика головних причин та характерних рис економічної глобалізації.
- •Сутність та види міжнародної спеціалізіції та кооперації виробництва. Створення міжнародних виробництв
- •18. Зміст та обмеженість меркантилістської теорії зовнішньої торгівлі та теорії абсолютних переваг.
- •19. Поняття закону порівняльних переваг. Його позитивні якості та недоліки. Пояснити виграш від торгівлі кожної із країн на конкретному прикладі.
- •20. Теорія співвідношення чинників виробництва у міжнародній торгівлі. Її сильні та слабкі сторони. Парадокс Леонтьєва.
- •21. Основні положення теорії конкуренції та теорії життєвого циклу (тжц).
- •22. Міжнародна торгівля. Її види, товарна та географічна структура.
- •23. Основні характеристики світового ринку послуг.
- •24.Фактори, які впливають на темпи та структуру сучасного міжнародного ринку товарів та послуг.
- •25. Місце та роль України в міжнародній торгівлі.
- •26. Значення та види державного регулювання міжнародної торгівлі. Зміст політики протекціонізму та свободи торгівлі на різних стадіях економічного розвитку суспільства.
- •27. Основні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі. Особливості їх застосування.
- •28. Основні причини державного втручання зовнішньої торгівлі. Наведіть по кожній із них докази за та проти.
- •29. Варіанти та показники характеру торгової політики країни. Фактори та умови, які їх визначають.
- •30. Діяльність гатт-вто. Основні міжнародні проблеми, які вирішуються в рамках цієї організації.
- •31. Україна та Всесвітня торгова організація.
- •32. Економічний зміст тарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Поняття надлишку споживача та виробника.
- •33. Поняття митного тарифу та мита. Їх значення та функції.
- •34. Види митних тарифів та їх значення в міжнародній торгівлі.
- •35. Рівень митних тарифів. Номінальна та ефективна ставка тарифу.
- •36. Визначення реального рівня митного обкладання. Тарифна ескалація.
- •37. Економічний зміст оптимального тарифу. Поняття тарифної квоти.
- •38. Особливості вимірювання нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі. Методи кількісних обмежень.
- •40. Сутність ліцензування. Види ліцензій. Методи розподілення ліцензій.
- •41. Приховані методи міжнародної торгової політики. Їх економічний зміст.
- •42. Економічний зміст різних видів субсидування у зовнішній торгівлі.
- •43. Сутність експортного кредитування.
- •44.Види демпінгу та необхідні умови для його здійснення. Способи встановлення антидемпінгового мита.
- •45. Основні методи позаекономічного регулювання зовнішньої торгівлі.
- •46. Взаємозв*язок та взаємозалежність міжнародного руху товарів та міжнародного руху чинників виробництва. Пояснити на прикладі.
- •47. Значення міжнародних інвестицій. Правило Вальраса. Види капіталу в міжнародній економіці.
- •48. Міжнародний рух капіталу (мрк) та його наслідки для країн-експортерів та імпортерів капіталу.
- •49.Основні поняття в сфері прямих іноземних інвестицій.
- •50.Причини та роль прямих іноземних інвестицій у міжнародній економіці.
- •51. Значення та способи державної підтримки прямих інвестицій.
- •52. Причини виникнення та етапи еволюції міжнародних корпорацій.
- •53. Основні поняття, які відносяться до міжнародних корпорацій. Правила їх функціонування.
- •54. Роль, структура та особливості розвитку тнк.
- •55. Портфельні інвестиції. Основні види цінних паперів, в які вкладається капітал.
- •56. Інструменти міжнародного запозичення та кредитування. Поняття між часової торгівлі.
- •57. Участь України у міжнародному русі капіталу.
- •59. Форми участі іноземного капіталу в Україні.
- •60.Поняття та види трудової міграції.
- •61. Масштаби та направлення сучасної еміграції робочої сили.
- •62. Головні державні механізми регулювання міграції. Стимулювання рееміграції.
- •63.Україна на міжнародному ринку праці.
- •64.Поняття міжнародної передачі технологій та форми їх здійснення.
- •65. Моделі технічного прогресу та іх вплив на умови міжнародної торгівлі.
- •66. Динамічні моделі технологічних розходжень між країнами. Технологічний цикл життя товару у міжнародній торгівлі
- •67. Механізми правового захисту технологій та форми їх міжнародного передавання.
- •68. Державне регулювання передачі технологій. Міжнародне технічне сприяння
- •69. Україна в системі міжнародного обміну технологіями
- •70. Поняття міжнародної економічної інтеграції: передумови, цілі та умови.
- •71. Основні етапи інтеграційних процесів. Критерії оцінки інтеграції з точки зору створення світового господарства.
- •72. Поняття зони вільної торгівлі та митного союзу в меі.
- •73. Поєднання єдиного ринку та валютного союзу в меі
- •74. Особливості інтеграції у різних регіонах світу. Регіональні економічні організації.
- •75. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції та механізми управління єс.
- •76. Сутність та основні характеристики міжнародного фінансового ринку.
- •77. Міжнародні валютно-фінансові, банківські організації та інститути в системі мев.
- •78. Міжнародне співробітництво у соціально-економічних установах та організаціях системи оон.
4. Міжнародний розподіл праці та чинників виробництва. Їх взаємозвязок і економічні вигоди.
У світі не існує жодної самодостатньої країни. Навіть найрозвиненіші країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються за допомогою міжнародного співробітництва, яке базується на міжнародному поділі праці (МПП).
МПП - це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.
У країнах, які широко використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, "нових індустріальних країн" - Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, - нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва..
Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:
природно-географічні умови;
технічний прогрес;
соціально-економічні умови.
Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки.
Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис:
почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;
з'явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;
скоротився виробничий цикл;
розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових).
Паралельно з НТП у МПП значну роль почали відігравати і соціально-економічні умови:
досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку;
механізм організації національного виробництва;
механізм організації зовнішньоекономічних відносин.
На сучасному етапі вплив перших двох чинників на МПП вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення.
Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами МПП і виражають його суть.
Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва - землі, капіталу, технології.
Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій.
Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару.
5.Україна у міжнародних економічних стосунках. Сучасне положення та перспективи.
Одним з головних завдань зовнішньоекономічної політики України за цих умов є розробка алгоритму оптимальної взаємодії національної економіки зі світовим господарством у контексті бурхливих і швидкоплинних змін і трансформацій, що відбуваються і в світовій, і в національній економіці.
Місце й роль України в міжнародному поділі праці, у світових економічних процесах залежить від багатьох факторів.
Серед них визначальними є:
природно-ресурсний і людський потенціали,
рівень економічного і науково-технологічного розвитку,
профіль спеціалізації (в регіональному і світовому масштабі),
стан інституційної системи та зовнішньоекономічної інфраструктури.
Повноцінна участь України у світогосподарських процесах стане можливою лише за умови якісного вдосконалення всіх складових, що визначають становище країни у світовій економіці і МЕВ.
Сучасний етап цивілізаційної еволюції характеризується поглиблення взаємодії національних економік зі світовим господарством. Це зумовлено інтенсивним розгортанням процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізації господарського життя планети, розвитком глобалізації - новітнього, суперечливого явища зламу тисячоліть..
Слід орієнтуватись на найповніше використання потенціалу світової економіки в цілому шляхом вільного маневру по всьому її полю з наголосом на певних пріоритетних напрямах: Європейський Союз, СНД, Росія.
Надзвичайно важливим є ринково-товарний вектор зовнішньоекономічної політики, що має забезпечити реальну участь національних суб'єктів підприємництва в системі сучасних міжнародних ринків: товарів і послуг, фінансово-грошовому і валютному, технологій, робочої сили.
Згідно з наявними потребами в імпорті нашої країни переважають енергетичні й паливні ресурси, машинне обладнання і технології, товари широкого вжитку.
В найближчій перспективі провідні позиції мають перейти до інвестиційно-технологічних ресурсів, так званих м'яких товарів (soft-ware), що відповідають потребам постіндустріальної економіки.
Структура експорту теж не може формуватися хаотично, безсистемно. її матеріально-речовий вміст мають забезпечувати передусім галузі з порівняльними і конкурентними перевагами, потенціал яких дасть змогу з часом заповнити певні ніші на відповідних ринках.
Найбільше передумов для реалізації нішової стратегії мають галузі машинобудування і ВПК, порошкова металургія, електрозварювання, біотехнологія.
Після економічної та техніко-технологічної модернізації до них можуть долучитися галузі АПК та харчової промисловості, особливо стосовно розширення експорту на ринки країн СНД, Азії, Африки.
Перспективи транзитних перевезень різноманітних вантажів як у межах Європи, так і далі до Близького Сходу,
Інші види послуг: будівельні, фінансові, юридичні, консалтингові - теж мають відповідне підґрунтя у вигляді кваліфікованої, інтелектомісткої робочої сили, нагромадженого досвіду.
Нарешті, важливим каналом валютних надходжень може стати рекреаційно-туристичний комплекс країни за умов надання йому необхідного загальноекономічного та соціально-політичного значення і прискореного створення сучасної інфраструктури відпочинку і туризму.
6.Міжнародна мобільність чинників виробництва. Причини, які на неї впливають.
Практически все факторы производства обладают международной мобильностью, то есть могут свободно перемещаться из страны в страну.
Степень мобильности зависит от функционального типа, к которому относится каждый конкретный фактор.
По происхождению факторы производства делятся на:
• основные (basic) - те, что достались стране от природы или стали результатом длительного исторического квалифицированная рабочая сила, долги). Они обычно достались стране даром или потребовали несущественных капиталовложений;
• развитые (developed) - те, что приобретены страной в результате интенсивных поисков капиталовложений (современная технология, квалифицированные кадры, современная инфраструктура).
По степени специализации факторы производства делятся на:
общие (general) - те, которые можно применять в различных отраслях для создания разнообразной продукции (персонал с высшим образованием, технология получения электричества);
специальные (special) - те, которые можно применять для выпуска только в одной отрасли или для создания одной или очень узкой группы продукции (венчурный капитал, парикмахер).
Развитые факторы имеют тенденцию быть специализированными, тогда как основные - общими. Однако существуют и многочисленные исключения. Например, высококвалифицированный программист является развитым общим фактором, поскольку может использоваться в самых различных отраслях.
Различные типы факторов производства в различной степени обладают международной мобильностью.
Основные факторы обычно характеризуются низкой международной мобильностью. Причиной этого является то, что некоторые из них (землю, климат, недобытые природные ресурсы) просто невозможно переместить из одной страны в другую.
Кроме того, с развитием технологии их значение как структуры, формирующей мировое хозяйство, быстро уменьшается: транснациональные корпорации, располагающие свои филиалы в зарубежных странах, без особого труда получают доступ к природным ресурсам, не перемещая их через границы. Дешевая рабочая сила все чаще используется для производства прямо на месте, а не привозится для работы за рубеж.
Развитые факторы, напротив, обладают большой способностью к международной мобильности.
Общие факторы обычно отличаются более высокой международной мобильностью по сравнению со специальными. Это основано на универсальности их применения к широте номенклатуры продукции, которую можно произвести с их помощью.
Специальные факторы характеризуются меньшей международной мобильностью или ее полным отсутствием.
Невозможность для специальных факторов переместиться за рубеж обычно связана не с нежеланием их там принять или экономической нецелесообразностью такого перемещения, а с мерами государственной политики, которые этому препятствуют.