- •1. Сутність та засади міжнародних економічних відносин
- •2. Об’єкти та суб’єкти мев. Принципи та особливості механізму мев.
- •3. Місце та роль мев у розвитку національних економік
- •4. Міжнародний розподіл праці та чинників виробництва. Їх взаємозвязок і економічні вигоди.
- •5.Україна у міжнародних економічних стосунках. Сучасне положення та перспективи.
- •7. Участь України в міжнародному розподілі праці.
- •8. Види ринків. Становлення та поняття світового ринку.
- •9.Поняття та характеристики сучасного світового господарства.
- •10.Етапи та основні риси розвитку світового господарства.
- •11.Зміст інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки. Фактори, що їх визначають
- •12.Поняття та переваги економіки відкритого типу. Фактори та показники, що іх визначають
- •13. Глобальні проблеми людства та їх роль у формуванні світового господарства.
- •14. Головні елементи міжнародної економічної системи та їх характеристики.
- •Характеристика головних причин та характерних рис економічної глобалізації.
- •Сутність та види міжнародної спеціалізіції та кооперації виробництва. Створення міжнародних виробництв
- •18. Зміст та обмеженість меркантилістської теорії зовнішньої торгівлі та теорії абсолютних переваг.
- •19. Поняття закону порівняльних переваг. Його позитивні якості та недоліки. Пояснити виграш від торгівлі кожної із країн на конкретному прикладі.
- •20. Теорія співвідношення чинників виробництва у міжнародній торгівлі. Її сильні та слабкі сторони. Парадокс Леонтьєва.
- •21. Основні положення теорії конкуренції та теорії життєвого циклу (тжц).
- •22. Міжнародна торгівля. Її види, товарна та географічна структура.
- •23. Основні характеристики світового ринку послуг.
- •24.Фактори, які впливають на темпи та структуру сучасного міжнародного ринку товарів та послуг.
- •25. Місце та роль України в міжнародній торгівлі.
- •26. Значення та види державного регулювання міжнародної торгівлі. Зміст політики протекціонізму та свободи торгівлі на різних стадіях економічного розвитку суспільства.
- •27. Основні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі. Особливості їх застосування.
- •28. Основні причини державного втручання зовнішньої торгівлі. Наведіть по кожній із них докази за та проти.
- •29. Варіанти та показники характеру торгової політики країни. Фактори та умови, які їх визначають.
- •30. Діяльність гатт-вто. Основні міжнародні проблеми, які вирішуються в рамках цієї організації.
- •31. Україна та Всесвітня торгова організація.
- •32. Економічний зміст тарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Поняття надлишку споживача та виробника.
- •33. Поняття митного тарифу та мита. Їх значення та функції.
- •34. Види митних тарифів та їх значення в міжнародній торгівлі.
- •35. Рівень митних тарифів. Номінальна та ефективна ставка тарифу.
- •36. Визначення реального рівня митного обкладання. Тарифна ескалація.
- •37. Економічний зміст оптимального тарифу. Поняття тарифної квоти.
- •38. Особливості вимірювання нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі. Методи кількісних обмежень.
- •40. Сутність ліцензування. Види ліцензій. Методи розподілення ліцензій.
- •41. Приховані методи міжнародної торгової політики. Їх економічний зміст.
- •42. Економічний зміст різних видів субсидування у зовнішній торгівлі.
- •43. Сутність експортного кредитування.
- •44.Види демпінгу та необхідні умови для його здійснення. Способи встановлення антидемпінгового мита.
- •45. Основні методи позаекономічного регулювання зовнішньої торгівлі.
- •46. Взаємозв*язок та взаємозалежність міжнародного руху товарів та міжнародного руху чинників виробництва. Пояснити на прикладі.
- •47. Значення міжнародних інвестицій. Правило Вальраса. Види капіталу в міжнародній економіці.
- •48. Міжнародний рух капіталу (мрк) та його наслідки для країн-експортерів та імпортерів капіталу.
- •49.Основні поняття в сфері прямих іноземних інвестицій.
- •50.Причини та роль прямих іноземних інвестицій у міжнародній економіці.
- •51. Значення та способи державної підтримки прямих інвестицій.
- •52. Причини виникнення та етапи еволюції міжнародних корпорацій.
- •53. Основні поняття, які відносяться до міжнародних корпорацій. Правила їх функціонування.
- •54. Роль, структура та особливості розвитку тнк.
- •55. Портфельні інвестиції. Основні види цінних паперів, в які вкладається капітал.
- •56. Інструменти міжнародного запозичення та кредитування. Поняття між часової торгівлі.
- •57. Участь України у міжнародному русі капіталу.
- •59. Форми участі іноземного капіталу в Україні.
- •60.Поняття та види трудової міграції.
- •61. Масштаби та направлення сучасної еміграції робочої сили.
- •62. Головні державні механізми регулювання міграції. Стимулювання рееміграції.
- •63.Україна на міжнародному ринку праці.
- •64.Поняття міжнародної передачі технологій та форми їх здійснення.
- •65. Моделі технічного прогресу та іх вплив на умови міжнародної торгівлі.
- •66. Динамічні моделі технологічних розходжень між країнами. Технологічний цикл життя товару у міжнародній торгівлі
- •67. Механізми правового захисту технологій та форми їх міжнародного передавання.
- •68. Державне регулювання передачі технологій. Міжнародне технічне сприяння
- •69. Україна в системі міжнародного обміну технологіями
- •70. Поняття міжнародної економічної інтеграції: передумови, цілі та умови.
- •71. Основні етапи інтеграційних процесів. Критерії оцінки інтеграції з точки зору створення світового господарства.
- •72. Поняття зони вільної торгівлі та митного союзу в меі.
- •73. Поєднання єдиного ринку та валютного союзу в меі
- •74. Особливості інтеграції у різних регіонах світу. Регіональні економічні організації.
- •75. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції та механізми управління єс.
- •76. Сутність та основні характеристики міжнародного фінансового ринку.
- •77. Міжнародні валютно-фінансові, банківські організації та інститути в системі мев.
- •78. Міжнародне співробітництво у соціально-економічних установах та організаціях системи оон.
Сутність та види міжнародної спеціалізіції та кооперації виробництва. Створення міжнародних виробництв
Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розуміють таку форму поділу праці між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби.
Міжгалузева спеціалізація - це взаємовідносини між державами з обміном продуктами різних галузей виробництва.
Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна (по-вузлова) та технологічна (постадійна)спеціалізації.
Перша з них передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей, а технологічна - на здійсненні окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.
Найрозвиненіші всі форми спеціалізації в машинобудуванні, приладобудуванні тощо.
Другим елементом у МПП є міжнародне виробниче кооперування, тобто об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв'язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.
У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперування:
здійснення спільних програм;
договірна спеціалізація
створення спільних підприємств.
Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у двох формах: підрядне кооперування; організація спільного виробництва об'єднанням різних видів ресурсів .
Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублюванню виробництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками - учасниками виробничого кооперування. Суть її полягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.
Характерними рисами такої форми кооперування, як створення спільних підприємств, є об'єднання на пайовій основі власності партнерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на виробничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Найпоширеніші в усьому світі спільні підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.
Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери співробітництва, головними серед яких є:
а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності; удосконалення управління виробництвом тощо);
б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;
в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперованої продукції.
18. Зміст та обмеженість меркантилістської теорії зовнішньої торгівлі та теорії абсолютних переваг.
Сьогодні розроблені два типи теорії торгівлі.
Згідно з теоріями першого типу держава не повинна втручатись у структуру торгівлі (теорії абсолютних переваг, відносних переваг, розміру країни, співвідношення факторів виробництва, життєвого циклу продукту, подібності країн, "міжнародної конкурентоспроможності націй" тощо).
Другий тип теорій передбачає державне втручання у вільний потік товарів між країнами для зміни обсягу, складу та напрямків торгівлі (теорії меркантилізму, неомеркантилізму, залежності та інші).
Меркантилізм
Теорія меркантилізму (mercantilism) - була розр'облена Томасом Маном, сером Вільямом Петті. Ця теорія виникла та пояснювала зовнішню торгівлю у період розвитку та занепаду середньовічного феодалізму в Європі (1500-1800 pp.).
Згідно меркантилізму багатство країн вимірюється кількістю золота та срібла, якою вони володіють. Меркантилісти вважали, що економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільськогосподарського та іноземних колоній.
Для ефективного функціонування економічної системи найважливішими були торговці, їхня праця розглядалась як основний фактор виробництва.
Джерелом багатства є сфера обігу, багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Оскільки у світі існує обмежена кількість багатства (золота та срібла), то країни можуть збільшувати своє багатство за рахунок зубожіння інших, тобто внаслідок перерозподілу(більше експортувати товарів, отримуючи за них золото-позитивний торговельний баланс; ввести обмеження на імпорт; заборонити або обмежити експорт сировини та дозволити безмитний імпорт сировини, якої немає всередині країни; заборонити торгівлю колоній іншими з країнами, крім метрополій; перетворити колонії на постачальників сировини до метрополій.
На практиці економічна політика держав, яка базувалась на поглядах меркантилістів, призвела до встановлення державної монополії на зовнішню торгівлю. Уряди країн намагалися забороняти експорт золота та срібла приватним особам.
Заслугою меркантилістів є те, що вони вперше описали те, що у сучасній економіці зветься платіжним балансом і основні напрямки його збільшення.
Обмеженість меркантилістів полягає у тому, що вони вважали, що збагачення країн можливе не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.
Теорія абсолютних переваг. Засновник-Адам Сміт ( 1723-1790).
Він критикував твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або коштовностей, які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом. Вважав, що основою багатства - міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві тих товарів, щодо яких вони мають абсолютні переваги.
Для визначення того, на виробництві якої продукції слід спеціалізуватися країні, Сміт пропонував враховувати природні переваги (завдяки своїм кліматичним особливостям або володінню деякими природними ресурсами) та набуті переваги країни (внаслідок розвитку технології виробництва та високої кваліфікації робочої сили).
Суть теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).
Відповідно до поглядів А. Сміта:
урядам не треба втручатись у зовнішню торгівлю: вони маютьпідтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі;
зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці розширенням ринку за межі національних кордонів;
експорт є позитивним чинником для економіки, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;
субсидії на експорт є податком на населення та призводять до підвищення внутрішніх цін і тому мають бути скасовані.
Експорт повинен бути спрямований на забезпечення збуту надлишку товарів, що є на внутрішньому ринку.
Теорія абсолютних переваг є актуальною і сьогодні, бо вона пояснює чому здійснюється зовнішня торгівля між країнами, але це була лише одна сторона зовнішньої торгівлі.
Ця теорія не пояснювала чому здійснюють зовнішню торгівлю країни, що мають повністю абсолютну перевагу одна над іншою.