Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Nastya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
197.76 Кб
Скачать

5. Дисциплінарна відповідальність за порушення земельного та аграрного законодавства

Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення ЗКУ, не передбачена. Однак у практиці використання й охорони земель дисциплінарні проступки скоюються часто, а винні в їх скоєнні громадяни притягаються до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог Кодексу законів про працю України. Усі земельні правопорушення, пов'язані з порушенням трудової дисципліни в земельних відносинах і носять характер дисциплінарних проступків, тягнуть відповідальність згідно з порядком, визначеним КЗПУ. Дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні до правопорушників заходів дисциплінарного впливу. Дисциплі­нарні стягнення накладаються за незначні порушення земель­ного законодавства на посадових осіб, робітників і службовців на підставі норм трудового права, а членів колективних сільськогосподарських підприємств — на підставі Статуту цього підприємства. Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією за місцем роботи правопорушника, або орга­нами управління колективних сільськогосподарських підпри­ємств. Вони можуть накладатися також вищим органом за підлеглістю. Дисциплінарними проступками є, наприклад, невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами сільськогосподарських культур, з водною і вітровою ерозією, порушення агротехнічних правил, правил зберігання і застосування хімічних препаратів, що призвели до погіршення земель тощо.

Білет!

1.Порядок і організація землеустрою

Землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень рад народних депутатів щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища. Він має велике значення для раціонального використання землі.

Основні його заходи такі:) 1складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель; 2)встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень;3)складання проектів нових і впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань;4)обгрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими режимами (заповідники, природоохоронні території тощо);5)складання проектів відведення зем.діл. у власність або користування, відмежування в натурі вилучених (викуплених) і відведених ділянок; 6)підготовка документів на право власності або користування землею;7)складання проектів внутрішньогосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств, обгрунтування сівозмін, впорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;8)складання проектів внутрішньогосподарського землеустрою землеволодінь громадян; 9)авторський нагляд за здійсненням проектів; 10)проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних обстежень земельного фонду.

 Землеустрій здійснюється землевпорядними організаціями на чолі з Державним агенством земельних ресурсів за рахунок державного і місцевих бюджетів.

На рівні загальнодержавних землевпорядних заходів проводяться: реалізація державної політики у галузі земельних правовідносин; визначення основного цільового призначення земельних масивів, розробка великих регіональних комплексних програм охорони та раціонального використання земельних ресурсів; планування та прогнозування (розробка державних, обласних, районних і регіональних схем використання земель та схем землеустрою, заходів щодо охорони земель), розробка цільових програм меліорації та рекультивації земель, боротьба з водною та вітровою ерозією ґрунтів і т. ін.

Формою землеустрою є землевпорядний процес. Землевпорядний процес — це загальний порядок виконання окремих землевпорядних дій. Він складається з таких взаємопов'язаних стадій, що послідовно виконуються: порушення клопотання про проведення землевпорядної дії; підготовчі роботи щодо складання проекту землеустрою; складання проекту землеустрою; розгляд проекту, проектної документації; затвердження проекту; перенесення проекту в натуру (на місцевість); оформлення та видача землевпорядних матеріалів і документів; здійснення авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою.

2.Сучасне аграрне законодавство: проблеми та перспективи розвитку Аграрне законодавство України є концентрованим відображенням тих змін та процесів, що відбуваються в аграрній сфері нашої країни. Тому суттєвий вплив на стан аграрного законодавства здійснюють, перш за все, зміни в економіці, що визначають напрями правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі. Незважаючи на проведення аграрної та земельної реформи, сільське господарство України залишається галуззю національної економіки, що потребує змін у напрямку підвищення його конкурентоспроможності, забезпечення ефективності технологічних процесів виробництва продукції та необхідного рівня її якості, зберігання та переробки, що є вкрай актуальним у зв’язку зі вступом України до Світової Організації Торгівлі.

Серед недоліків сучасного аграрного законодавства можна виділити ряд найбільш вагомих:

- аграрне законодавство складається з великої кількості нормативно-правових актів, що мають різну юридичну силу;

- значну частину законодавства складають відомчі нормативно-правові акти;

- "розкиданість" аграрно-правових норм по законодавчих і підзаконних актах, що належать до інших галузей права;

- певна частина підзаконних нормативно-правових актів містить правові норми, що суперечать актам вищої юридичної сили ;

- правові норми багатьох законів є банкетними, мають декларативний характер, тому не завжди реалізовуються на практиці.

 Поряд із потребою вдосконалення законодавчого регулювання окремих сторін сільськогосподарської виробничої діяльності аграрних суб'єктів, їх правового статусу, особливо важливою сьогодні є проблема кодифікації аграрного законодавства. Зауважимо, що жоден із науковців не відкидає необхідності прийняття єдиного кодифікованого акта аграрного законодавства як нагальної потреби часу. Водночас у сучасній аграрно-правовій науці існують різні погляди щодо форми, змісту, суті і назви такого кодифікованого акта.

Крім того, як справедливо відзначають науковці, для підвищення ефективності законодавчого регулювання аграрних відносин необхідно:

- визначити перспективи розвитку аграрної сфери економіки України;

- розробити найближчі, короткострокові та стратегічні напрями розвитку аграрного законодавства України;

- запровадити умови та механізм ефективної реалізації аграрного законодавства України;

 - удосконалити нормативно-правову базу функціонування АПК;

 - вивчити досвід країн Європейського союзу по розробці аграрного законодавства;

- адаптувати аграрне законодавство відповідно до вимог СОТ [5,c.128].

Лише після реалізації наведених пропозицій є можливим створення ефективної нормативно-правової бази, яка відповідатиме вимогам сучасності. Підсумовуючи, можна зазначити, що реалізація потенціалу України, як аграрної держави, значною мірою залежить від удосконалення аграрного законодавства. При цьому доцільним є проведення його систематизації шляхом розробки кодифікованого акта аграрного законодавства, вдосконалення нормативно-правової бази функціонування АПК з урахуванням галузевої специфіки правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції та забезпечення належного рівня її якості і безпеки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]