2. Земельні та майнові відносини у фермерському господарстві.

Фермерське господарство є формою підпр. діяльності громадян із створенням юр. ос., які виявили бажання виробляти товарну с/г продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на зем. ділянках, наданих їм для ведення ф.г., відповідно до закону. До складу майна ф.г. можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, грошові кошти, які передаються членами ф.г. до його складеного капіталу. Згідно з ЗУ“Про ф.г.” землі ф.г. господарству як юр.ос.; зем.діл., що належать громадянам — членам ф.г. на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується ф.г. на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів ф.г., здійснює ф.г..Члени ф.г. мають право на одержання безоплатно у власність із земель Д. і К. власності зем. діл. у розмірі земельної частки (паю). Членам ф.г. передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування зем.діл. в розмірі земельної частки (паю) члена с/г підприємства, розташованого на території відповідної ради. Зем.і діл., на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди ф.г., передаються безоплатно у приватну власність за рахунок земельної частки (паю). Гр. У, які до 1 січня 2002 р. отримали в постійне користування або оренду зем.діл. для ведення ф.г., мають переважне право на придбання (викуп) зем.діл. розміром до 100 га с/г угідь у власність з розстрочкою платежу до 20 р.. Ф.г. та його члени мають право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; право власності на посіви і насадження с/г та інших культур, на вироблену с/г продукцію; на відшкодування збитків; споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди; реалізовувати вироблену с/г продукцію на вітчизняних ринках; інші права.Ф.г. та його члени зобов'язані: забезпечувати використання зем.діл. за їх цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства; сплачувати податки та збори; не порушувати прав власників суміжних зем.діл.; не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; надавати відповідним органам вик. влади та органам місц. самоврядування; дотримуватися санітарних інших вимог щодо якості продукції; дотримуватися правил добросусідства.

3. Поняття, сутність та правові підстави консервації земель.

Важливим напрямом охорони земель с/г призначення У є консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених угідь. Відповідно до ЗКУ до деградованих земель належать: а) зем.діл., поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) зем.діл. з еродованими, перезволоженими грунтами, грунтами з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами грунтами та ін. Малопродуктивними – с/г угіддя, грунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним. Техногенно забрудненими є землі, забруднені внаслідок госп.діяльності людини, що призвела до деградації земель та негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. До таких земель відносять і землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо (ст. 169 ЗК). Консервація земель - тимчасове виведення деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених с/г угідь із с/г використання, проведення на таких угіддях комплексу робіт з відновлення їхньої родючості та повернення їх у сферу с/г виробництва. Консервація земель здійснюється лише щодо земель, відновити продуктивні та екологічні властивості яких у процесі їх с/г використання неможливо. Що стосується техногенно забруднених зем.діл., то консервації підлягають лише землі, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. 4. Самовільне заняття земельної ділянки як підстава юридичної відповідальності.

Кр. відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки встановлена у ККУ. Самовільне захоплення землі є найбільш поширеним порушенням земел. законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель, землекористувачів, у тому числі орендарів. Самовільне зайняття зем.діл. може виступати у двох формах: 1) у формі дій, які свідчать про фактичне використання особою за відсутності відповідного рішення органу вик. влади чи органу місцевого самовряд.я про її передачу у власність або надання у користування; 2) у формі дій, які свідчать про намір особи використовувати земельну ділянку за відсутності вчиненого правочину щодо неї (огородження самовільно зайнятої ділянки). Певні проблеми у практиці регулювання земельних відносин викликає розмежування самовільного зайняття зем. діл. як земельного правопорушення, зокрема й злочину, та добросовісного незаконного володіння зем.діл, яке юридичної відповідальності не тягне. У земельному законодавстві не визначені випадки володіння зем.діл без належних юридичних підстав та юридичні наслідки такого володіння за умови добросовісності володільця. Водночас, чинне законодавство фактичне володіння визнає однією з підстав набуття прав на землю за давністю користування (набувальною давністю) (ст. 119 ЗК України). Перелік особливо цінних земель визначений у ст. 150 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі -- ЗК України), відповідно до якої до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення.

5. Порядок встановлення та зміни цільового призначення земель.

 Порядок встановлення та зміни цільового призначення земель Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юр.ос., здійснюється за ініціативою власників зем.діл. у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) зем.діл. громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо зем.діл.; в) відмови в Д. реєстрації зем.діл. або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юр.ос., винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

1. Цей Порядок визначає механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи. 2. Зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. 3. Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення 4. Проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки. 5. Умови і термін складання проекту відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем робіт. 6. Проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає Д. землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення. 7. Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту (крім земель, визначених пунктом 11 цього Порядку). 8. Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо). 9. Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації. 10. Якщо зміна цільового призначення стосується зем.діл. - ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, районна держадміністрація подає проектні матеріали разом із своїм висновком до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації. 11. Зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих у межах населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою України за рішенням сільської, селищної, міської ради. Проектні матеріали на погодження до Верховної Ради України подаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міською радою. 12. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням. 13. У разі прийняття рішення про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки сільська, селищна, міська рада або відповідний орган виконавчої влади протягом 15 днів письмово повідомляє про це її власника з обґрунтуванням причини відмови. 14. У разі незгоди власника земельної ділянки з рішенням сільської, селищної, міської ради або органу виконавчої влади про відмову у зміні її цільового призначення спір вирішується в судовому порядку.

Білет 18=48=78 (48!)