2. Сервітути:поняття,види,особливості

Земельний сервітут – це такий сервітут, який може бути встановлений на вимогу власника чи користувача земельної ділянки для її обслуговування шляхом використання корисних властивостей сусідньої ділянки за домовленістю між власниками цих ділянок.Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою зем.діл (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.Власники або землекористувачі зем.діл. можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді;б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;е) право прогону худоби по наявному шляху. Особливості:1)мають місце "відносини між ділянками";2) такі відносини є тривалими; зазвичай сервітути встановлюються на тривалий строк або взагалі без вказівки строку; 3) такий сервітут є неподільним: при поділі ділянки сервітутне право зберігається в цілому.

3. Плата за землю як механізм раціонального використання земель.

 ЗК, ПК. Плата за землю — це податок (обов'язковий платіж), що справляється з юридичних і фіз.ос. за використання зем.діл.. Як зазначено в ЗКУ, використання землі в У є платним. Об’єктами оподаткування є:зем.діл., які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку та орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі. Плата за землю є прямим, загальнодержавним обов’язковим платежем, який сплачується на всій території України фізичними і юридичними особами.  Плата за землю, як елемент механізму економічного стимулювання, запроваджується з метою формування джерел коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

4. Правовий режим майна та земель державної і комунальної власності с/г підприємств.

Майном є сукупність речей та інших цінностей, які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Правовий режим майна державного (комунального) унітарного с/г підприємства визначають встановлені правовими нормами структура цього майна, порядок його придбання, використання й вибуття, а також звернення на нього стягнень кредиторів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери. До державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Особливість правового режиму державного майна у сфері с/г товарного виробництва полягає в тому, що держава через свої уповноважені органи здійснює права власника також щодо об’єктів права власності У. народу. Згідно з чинним законодавством до таких об’єктів належать: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території У, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснюють КМУ і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб’єкти.

Під правовим режимом державного та комунального майна розуміють установлені правовими засобами порядок і умови придбання (присвоєння) майна, здійснення зазначеними суб'єктами правомочностей володіння, управління майном, а також його правову охорону.Результати господарського використання свого майна (виготовлена продукція, одержаний прибуток) належить власнику цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором (наприклад, договором оренди).