2)Правовий режим земель лісогосподарського призначення.

ЛК: "ЛІС — тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослин­ність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тварин­ним світом, мікроорганізмами та іншими природними компо­нентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного І на навколишнє природне середовище"

Земельна лісова ділянка — це земелька ділянка лісового фонду У з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, модами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Предметом є лісові відносини, тобто відносини з приводу використання та захисту лісів. Існує 3 форми власності на ліси: державна, комунальна та приватна. Від імені У народу права власності на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених КУ; м ожна стверджувати, що фактично право власності народу на ліси співпадає з правом державної власності. Адже ліси, що знаходяться у власності територіальних громад не можуть бути водночас власністю У народу. У ЛК зазначено, що у Д. власності перебувають усі ліси У, крім тих що перебувають у комун. або прив. влас­ності. Ліси, що знаходяться у держ. власності становлять найбільшу частину від їх загальних площ. Щодо них діють положення стосовно можливості їх безоплатного загального використання громадянами України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної та комунальної власності, а також шляхом передачі зем.діл. з державної власності в комунальну власність та на інших підставах, не заборонених законом. Згідно з ЛК ліси можуть перебувати у приватній власності громадян У і юр. осіб (які є резидентами України). Громадяни та юр.ос. України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успад­кування лісів згідно із законом.

У ЛК право приватної власності на ліси пов'язано з придбанням громадянами чи юридичними особами зем.діл., на яких розташовані ліси, а саме з отриманням ними державного акту на право приватної власності на землю, Для іноземців, осіб без громадянства та іноземних юр.ос. ЛК встановлює вимогу по відчуженню отриманих ними у спад­щину лісів на протязі року.

3)Бонітування грунтів як скадова частина державного земельного кадастру.

ЗУ «Про оцінку земель».Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах . Поняття бонітування ґрунтів, також містить ЗУ «Про землеустрій», де зазначено, що бонітування ґрунтів проводиться з метою отримання показників для порівняння оцінки якості ґрунтів за їх основними природними властивостями.

Основна мета - визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями. ЗКУ передбачено, що облік якості земель, дані якого є основою для проведення бонітування ґрунтів, відображає відомості, які характеризують земельні угіддя не лише за природними, а й набутими властивостями, що впливають на їх родючість.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки с/г угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат с/г та л/г виробництва.

Бонітування ґрунтів проводиться відповідно до д. стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях с/г призначення та ліс. фонду. Бонітування проводиться не рідше як 1 раз у 7 р. юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до ЗУ"Про землеустрій"

На сьогодні бонітування ґрунтів має важливе значення для ведення ДЗК, оскільки забезпечує його відомостями про якісну оцінку ґрунтів, що, у свою чергу, є основою для проведення економічної оцінки земель і, відповідно, - нормативної грошової оцінки зем.діл., адже визначити справжню вартість зем.діл., особливо сільськогосподарського призначення, можна, тільки з'ясувавши їх якість. Проте законодавство, що регулює порядок проведення даного виду оцінки, дуже обмежене, навіть відсутній нормативний акт, який би визначав такий порядок. Тому можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку земельних відносин правове регулювання бонітування ґрунтів потребує вдосконалення.