Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Nastya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
197.76 Кб
Скачать

3) Самовільне зайняття земельної ділянки як правова відповідальність.

В ЗУ"Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Самовільне зайняття земельної ділянки- будь-які дії, які свідчать про фактичне використання зем. діл. за відсутності відповідного рішення органу вик.влади чи органу місц. самоврядування про її передачу у власність або надання у користування/оренду або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".

Тобто, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган вик.влади чи орган місц. самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання зем. ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів, дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (укладена цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).

Також не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними.

Під такими діями слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально, або використовується для проведення розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

Право власності на земельну ділянку може також набуватися на підставі цивільно-правової угоди при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

У разі виявлення факту використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місц. самовряд. про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи відповідного правочину, державний інспектор повинен видати такій особі припис з вимогою усунути порушене ЗУ. У разі невиконання приписи інспектор має право скласти протокол про адмін.правопоруш.

Якщо власник земельної ділянки чи землекористувач, після вжиття до нього усіх можливих санкцій, визначених КУпАП, не припинив порушення, інспекційний орган направляє інформацію про виявлене порушення та вжиті до порушника заходи для відповідного реагування до:1)відповідної сільської, селищної чи міської ради або до відповідного органу виконавчої влади;2)органу державної податкової служби;3)органу прокуратури.

4) Право власності на землю юр.Ос.

ЗКУ (також можна вліпити ГКУ, ЗУ”Про господарські товариства”, „Про акціонерні товариства”),

Юридичні особи (засновані громад. У або юр. Ос. У) можуть набувати у власність зем.діл. для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

Внесення зем.діл. засновниками юридичної особи до її статутного капіталу регламентується цив. та госп. законодавством, установч.документами відповідної юр. Ос.

Внесення зем.діл. до статутного капіталу - різновид цив.-пр.угоди і означає перехід права на ці ділянки до юр. ос.в) прийняття спадщини;г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

В залежності від виду юр. ос.(прив.або публіч.) можна виділити право прив., комун.або держ. власності.

Білет 2=32=62 (62!) 1. сучасне аграрне законодавство: перспективи та проблеми розвитку.

Сучасне аграрне законодавство У характеризується: 1) надмiрною к-тю нпа, що мають неоднакову юридичну силу, 2) "розкиданiстю" аграрно-правових норм по законодавчих i пiдзаконних актах, що належать до iнших галузей права, 3) великою питомою вагою вiдомчих нпа,якi часто суперечать аграрним законам або дають можливiсть їх двоякого тлумачення, що в свою чергу негативно впливає на практику застосування права. Цi вади аграрного законодавства обумовлюють сучаснi проблеми аграрної правотворчостi в У. Одним із найважливіших чинників, що стримує розвиток аграрного права, є те, що дотепер увага законодавця переважно звертається на розв’язання поточних проблем, хоча не менш пріоритетною мала б бути діяльність органів державної влади з прогнозування аграрних відносин, які у майбутньому будуть вимагати вдосконалення правового врегулювання з метою підвищення його ефективності.Кодифікація не можлива без одночасного проведення класифікації і систематизації аграрних відносин і аграрного права. необхідність комплексного розвитку всієї галузі аграрного права значною мірою обумовлена тим, що донедавна істотною її ознакою була перевага імперативних методів правового регулювання аграрних суспільних відносин над диспозитивними. Для обґрунтування аграрного права України як самостійної галузі права необхідно мати в її структурі самостійні норми права, правові інститути і підгалузі права..Формування аграрного і земельного права в сучасних умовах потребує узагальнення досвіду його застосування як галузі права, галузі науки аграрного і земельного права, їх правових інститутів, і механізмів реалізації правових норм.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]