4.2. Суб’єкти рекламної діяльності

Суб’єктами рекламної діяльності, відповідно до Закону України «Про рекламу», є:

- виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

- рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

- розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами (газети/журнали, телебачення, радіо, юридичні особи, які займаються розміщенням зовнішньої реклами на транспорті, тощо);

- спонсор – особа, яка здійснює добровільну матеріальну, фінансову, організаційну та іншу підтримку будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг (як зазначається у частині першій ст. 5 Закону України «Про рекламу» у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів).

4.3. Договори в рекламній діяльності

У рекламній діяльності найчастіше використовуються такі види договорів:

1) договори про надання послуг (такі договори застосовуються при наданні тих рекламних послуг, які споживаються у процесі рекламної діяльності, наприклад, на телебаченні, радіо, у засобах масової інформації, включаючи рекламні веб-сайти в Інтернеті, шляхом проведення презентацій тощо. Їх основою є інститут договору про надання послуг (глава 63 «Послуги. Загальні положення» ЦК України). При цьому порівняно із загальними правилами договір про надання рекламних послуг має специфічні істотні умови, якими є:

а) умова про строк чи/та періодичність рекламування;

б) умова про місце розміщення реклами (обумовлюються: на телебаченні – ефірний час; в друкованих ЗМІ – сторінка, місце та розмір; щодо зовнішньої реклами – місце (вулиця, кілометр траси), спосіб розміщення);

в) додатково може обумовлюватись, що рекламування певних товарі (послуг) не повинно одночасно рекламуватись з товарами (послугами) того ж виду в обумовленому проміжку ефірного часу чи під час трансляції певної програми (фільму) тощо;

- договори про виконання робіт (такі мають місце в ситуації виготовлення реклами для рекламодавця силами виробника реклами). Правовою основою для таких договорів є положення про підряд, закріплені у главі 61 «Підряд» ЦК України;

- договори про юридичні дії (мова йде про договори доручення (глава 68 «Доручення» ЦК України) та договори комісії (глава 69 «Комісія» ЦК України). В таких ситуаціях суб’єкт господарювання надає рекламодавцю лише юридичні послуги, представляючи його інтереси в якості посередника у взаємодії із засобами масової інформації, друкованими виданнями, рекламними агентствами тощо з метою отримання клієнтом бажаних рекламних послуг);

- договори, що регулюють зобов’язання стосовно об’єктів інтелектуальної власності (основними договорами із групи договорів, що регулюють зобов’язання стосовно об’єктів інтелектуальної власності, які застосовуються в рекламній діяльності, є договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК України), договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК України) та ліцензійний договір (ст.ст. 1109-1111 ЦК України).

Окремим видом договору про споживання рекламних послуг можна вважати спонсорський договір, який укладається з урахуванням умов ст. 5 Закону України «Про рекламу».