81. Позиції Італії в європейській та світовій економіці.

Економіка Італії є 4 за величиною у Європейському Союзі після Німеччини, Франції, Великобританії і займає 8-му позицію у світовому рейтингу за номінальним ВВП. Частка тіньової економіки складає приблизно 17%. Наявне зростання ВВП, що тривало до 2008 року, коли ВВП Італії сягнув позначки $2,296 трлн, а середнє значення по ЄС становило $624 млрд. Індекс глобальної конкурентоспроможності - Італія займає 42 місце. Сильними сторонами Італії є здатність економіки конкурувати з товарами та послугами, що виробляються в інших країнах; великий, місткий ринок; значний інноваційний потенціал. Слабкими сторонами є: макроекономічні ризики і зростаюча вартість капіталу; бюрократія; «відтік мізків» та високе безробіття; обмежена ринкова конкуренція, особливо на ринку послуг; нереалізованість інноваційного потенціалу. Рейтинг Італії за легкістю ведення бізнесу (Doing business) – 87 місце. Місце країни за рейтингом ІЛР - відноситься до категорії «країн із дуже високим рівнем людського розвитку», займаючи 24 місце. Державний борг Італії постійно зростає, починаючи з 2007 року, у 2011 році склав 120% від ВВП. У 2011 році ВВП на душу населення в Італії склало $36024, а в ЄС - $34845. Найбільшу частку ВВП Італії складають послуги – 73%, Промисловість 25%, а сільське господарство займає 2%. Експорт – 522 млрд. $ Видова структура експорту: машинобудівна продукція, текстиль і одяг, виробниче устаткування, транспортні засоби, транспортне устаткування, хімікати, продукти харчування, напої та тютюнові вироби; мінерали та кольорові метали. Географічна структура експорту: Німеччина 13%, Франція 11,6%, США 6%, Іспанія 5,9%, Великобританія 5,2%, Швейцарія 4,7%. Імпорт – 556,4 млрд. $ Видова структура імпорту: продукція машинобудування, хімікати, транспортне обладнання, енергетичні продукти, мінерали та кольорові метали, текстиль і одяг, продукти харчування, напої та тютюн. Географічна структура імпорту: Німеччина 16,1%, Франція 8,8%, Китай 7,8%, Нідерланди 5,4%, Іспанія 4,6%

82. Особливості італійської моделі розвитку.

2.Особливості італійської моделі розвитку. У післявоєнний період Іт. мала одні з найнижчих у Є. макроек-і показники, а р-нь безробіття в ній, зсобливо на Пд. був рекордним серед розвинутих держав світу. Застосування інструментів та механізмів кейнсіанської моделі розвитку упродовж перших повоєнних років дало значний макроек-й ефект - швидко зростало нац.-е вир-во.; в країну надійшли значні євро-і та амер-і інвест-ї. Разом з тим, суттєвою проблемою періоду відбудови був доволі високий рівень безробіття та інфляції, що повністю відповідало кейнсіанській моделі розвитку. Упродовж 1970-1971 рр. в Іт. розпочалася досить серйозна криза, внаслідок цього в країні відбулося значне скорочення вир­-ва, дефіцитними виявилися торг-й та платіжний Баланси, зб-ся інфляція. Заходи Уряду дозволили певною мірою виправити становище, проте прослідкувати чітку тенденцію на зростання не вдалося. Початок 90-х років виявився найбільш сприятливим для ек-ки країни, коли вона не тільки досягла середнього рівня ВВП на душу населення по ЄС, але й перевищила його. Перехід від неокейнсіанства до неолібералізму проходив в Іт. у декілька ет-в і мав таку специфіку: провідні іта-кі економісти були переконані, що «книжкове реформування» нац.-ї ек-ки через впровадж-я осн-х монетаристських концепцій за амер-ми рецептами є неможливим, а абсолютизація теорії ринку може швидше за все завдати шкоди реальному сектору нац.-ї ек-ки. Наприкінці XX ст. швидкими темпами у різних провінціях Іт. зростали нові інноваційно-інвестиційні моделі підпр-ва. Наразі Економіка Італії є 4 за величиною у Європейському Союзі після Німеччини, Франції, Великобританії і займає 8-му позицію у світовому рейтингу за номінальним ВВП. За часткою експорту всередині ЄС Італія займає у 2011 році 4 позицію. За часткою країни в імпорті ЄС Італія займає також 4 місце.