9.3.5 Облік довгострокових позик

Довгострокові позики банку належать до довгострокових зобов'язань. Довго­строковий кредит банку може перейти в розряд поточного зобов'язання, якщо по­зичальник порушить умови кредитного договору і позикодавець до затвердження фінансової звітності вимагатиме дострокового погашення зобов'язання.

Довгострокові позики банків, на які нараховуються відсотки, відображають­ся в Балансі за їх теперішньою вартістю. Заборгованість підприємства за довго­строковими позиками банків відображається у Балансі у складі довгострокових зобов'язань. Сума довгострокового кредиту, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців від дати балансу, вважається поточним зобов'язанням і відображається у Балансі в рядку «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями».

Для обліку даних і узагальнення інформації про заборгованість підприємства банкам за одержаними від них кредитами, які не є поточними зобов'язаннями (заборгованість, що не підлягає погашенню протягом операційного циклу підпри­ємства або протягом 12 місяців від дати балансу), передбачений рахунок 50 «Дов­гострокові позики». Це рахунок пасивний, балансовий, основний, призначений для обліку позикових джерел фінансування підприємства.

За кредитом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одер­жаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстроче­них) кредитів в довгострокові, за дебетом — погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має субрахунки:

• 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»;

• 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

462

463

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Залишок непогашеної позики на кінець кожного року є теперішньою вартістю наступних платежів, яка відображається у Балансі як довгострокова кредиторська заборгованість підприємства банку.

Облік зазначених операцій відображається наступними бухгалтерськими про­веденнями (табл. 9.9).

Лекція на тему : «Облік кредитів»

План.

1. Види кредитів.

2 Документальне оформлення отримання кредитів

3. Облік короткострокових кредитів

4 Облік довгострокових кредитів банку.

1 Види кредитів

Сільськогосподарське виробництво має сезонний характер. Операційний цикл (проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції, товарів, послуг) в рослинництві триває від трьох місяців до одного року, а за окремими культурами — навіть більше: у м'ясному скотарстві — більше двох років, у молочному — до трьох. Тому сільсько­господарські товаровиробники в міжсезонний період відчувають нестачу власних коштів для своєї діяльності. їм необхідні нафтопродукти, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, ветеринарні медикаменти і матеріали тощо. Аби покрити витрати, вони змушені використовувати залучені кошти, головним чином — ко­роткострокові кредити банків. При будівництві виробничих споруд чи придбанні сільськогосподарської техніки підприємства залучають довгострокові кредити.

Сільськогосподарські підприємства, як і будь-які інші, можуть користуватися банківськими кредитами на комерційній основі. Законодавством передбачена дер­жавна підтримка кредитного забезпечення сільського господарства, спрямована на повніше задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників у кредитних ресурсах у певний період та на зниження вартості кредитів. Це досягається шляхом виділення відповідних обсягів кредитів за рахунок державних ресурсів та відшко­дування державою частини вартості кредитів, одержаних за комерційними ставками банків згідно з договорами. Крім того, передбачається поєднувати загальновизнаний порядок надання кредитів сільгосптоваровиробникам зі спеціальним режимом кре­дитування. Так, для надання та обліку коротко-, середньо- й довгострокових банків­ських кредитів в режимі спеціального кредитування банки відкривають окремі кре­дитні рахунки. Для здійснення середньо- й довгострокового кредитування можуть відкриватися кредитні лінії. Кредитна лінія — це згода банка-кредитора надавати кредит в майбутньому в розмірах, що не перевищують заздалегідь оговорені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів. Режим спеціального кредитування передбачає:

• безпосереднє спрямування банками коштів кредиту на оплату розрахунково-платіжних документів, представлених позичальником до оплати;

• авансування виробництва сільгосппродукції для державних потреб шляхом перерахування виділених для цього коштів Державного бюджету України на окремі кредитні рахунки позичальників.

Кредит — це позиковий капітал банку в грошовій формі, який передається суб'єктам кредитування (позичальникам) в тимчасове користування на певних умовах, а саме: забезпеченості повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

Забезпечення, під яке видається кредит, необхідне банку для захисту своїх інтересів — недопущення збитків від неповернення боргу в разі неплатоспромож­ності позичальника.

Принципи повернення, терміновості та платності означають, що кредит му­сить бути повернений позичальником банку в зазначений в кредитному договорі термін, з відповідною платою за користування ним.

Цільовий характер використання кредиту передбачає, що позикові кошти мо­жуть бути витрачені лише на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором.

Кредити, що надаються банками, розрізняють:

• за термінами користування:

• короткострокові — до 1 року;

• середньострокові — до 3 років;

• довгострокові — понад 3 роки;

• за забезпеченням:

• забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

• гарантовані (іншими банками, фінансами чи майном третьої особи);

• з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

• незабезпечені (бланкові);

• за термінами погашення:

• кредити, що погашаються вчасно;

• в розстрочку;

• достроково (за вимогою кредитора чи за заявою позичальника);

• по закінченні обумовленого періоду;

• за ступенем ризику:

• стандартні;

• кредити з підвищеним ризиком.