74.Сталінський терор проти укр.. Народу в 1920-і – 30-і роки

Невід.ємною ознакою сталінського режиму став масовий терор. Щоправда, він не був винаходом Сталіна. Репресії не припинялися з часів «червоного терору» 1918-1920 рр., хоч і зменшилися в роки непу. Але з кінця 20-х років вони набувають особливого розмаху. Терор мав на меті знищення справжніх і потенційних противників режиму, створення атмосфери страху та абсолютної покори.

Починаючи з 1929 р. масові репресії трьома великими хвилями прокотилися по Україні:

перша - 1929 -1931 рр.: •примусова колективізація;• розкуркулення;• ліквідація УАПЦ (Української автокефальної православної церкви);• процес СВУ (Спілки визволення України).

друга - 1932-1934 рр.:•штучний голод;• терор, розв.язаний за вказівкою Сталіна другим секретарем ЦК КП(б) України росіянином Постишевим;• терор, розпочатий Сталіним після організованого ним убивства Кірова. третя - 1936-1938 рр.:• так званий Великий Терор.

Першою жертвою масового терору стало селянство. Колективізація супроводжувалася кампанією «ліквідації куркульства як класу». Куркулями оголосили найбільш працьовитих і культурних господарів, які власною працею досягли відносного добробуту і не відчували бажання вступати в колгосп. Репресували не лише заможних селян, а й середняків і навіть деяких бідняків, яких називали «підкуркульниками». Починаючи із зими 1929 - 1930 рр. сотні тисяч селянських сімей були вивезені в Сибір і на північ, де багато з них загинули від голоду, холоду та хвороб.

У липні 1929 р. почалися арешти провідних українських науковців та інших представників інтелігенції, звинувачених у приналежності до таємної націоналістичної організ. -Спілки визволення України(СВУ).

Причини голоду 32-33р. досі остаточно не з’ясовані. Одні вважають, що голод був спланованийСталіним та його спільниками заздалегідь, щоб винищити українське селянство, в якому вбачали оплот націоналізму і приватновласницької психології. Інші доводять, що це був наслідок безтямної політики добування коштів на індустріалізацію, коли доля селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне - голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно. Загибель мільйонів людей влада намагалася приховати. ЗМІ мовчали. Радянський уряд відкинув пропозиції про допомогу з-за кордону, твердячи, що вигадки про голод навмисне поширюють вороги СРСР.

75. Суспільно-політичне життя українського народу в 1920 - 30-ті роки.

Після Першої світової війни на політичній карті світу з’явилися нові держави у Центральній і Південно-Східній Європі. П’ять– Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія, Польща – були самостійними. В усіх інших, зокрема в Україні, утворилася радянська форма державності.

За Конституцією УСРР мала всі ознаки незалежної держави. Проте фактично вона залишалася частиною колишньої імперії.

Після завершення громадянської війни Україна перебувала у складному соціально-економічному й політичному становищі.

Перша світова війна, іноземна інтервенція та громадянська війна завдали великої шкоди господарству України. Економічна криза доповнилася кризою політичною. На значній території республіки розвивався повстанський рух. Особливо непокоїли масштаби й активність армії батька Махна. Приводом до розгрому армії Н. Махна стало розірвання ним угоди з урядом, непідкорення наказу про реформування його армії. Восени 1921 р. було також знищено великі загони, які очолювали отамани Заболотний, Орлик, Блоха, Мордилевич.

Гальмом на шляху відродження народного господарства стали:Породжена “воєнним комунізмом” мілітаризація всіх сфер життя,ліквідація легального торгового обороту, згортання товарно-грошових відносин, здійснення в селі продрозкладки, жорстокий контроль за мірою праці та споживанням . Проголошений з ініціативи В. Леніна X з’їздом РКП(б) (березень 1921 p.), поворот дістав назву нової економічної політики (неп). Період непу розпочався зі скасування продрозкладки. Виходячи з рішень X з’їзду РКП(б) надзвичайна сесія ВУЦВК прийняла закон про заміну продрозкладки продподатком, а Раднарком УСРР видав декрет про норми і розмір податку.

На той час Українська республіка була другою за розміром у Союзі РСР. Площа її становила 450 тис. км2, а чисельність населення сягала майже 26 млн.