3.Східні словяни: походження¸розселення, соц.-ек. Розвиток, культура.

Походження словян: три основні теорії:дунайська теорія. літописець Нестор. скіфо-сарматська або азіатська теорія(У добу Середньовіччя. базується на визнанні предками слов'ян скіфів і сарматів) вісло-дністровська теорія(у II тис. до н. е. існувала балто-слов'янська спільність. Саме після її розпаду в ході розселення виникли слов'яни) дніпро-одерська теорія

Розселення словян: Південно-західна (праукраїнці): Білі Хорвати й Лучани — в Галичині;Дуліби й Волиняни — над горішнім західнім Бугом;Деревляни — в лісах по Горині, Прип’яті й Дніпру;Поляни — над Дніпром, у теперішній Київщині;Сіверяни й Сівери — по Десні й лівих допливах середнього Дніпра (частково праросіяни);Уличі — між Дністром та Бугом;Тиверці — на південний захід від уличів, над Дністром, аж до моря. Північна група племен (прановгородці)Ільменські словени. Північно-західна група племен (прабілоруси):Дреговичі, Кривичі (частково прановгородці),Радимичі (частково південні праросіяни).Північно-східна група племен (південні праросіяни) - В'ятичі

Соціально-економічний розвиток: землеробстві. Допоміжну роль відігравали розвинуте скотарство та сільські промисли. поява і поширення залізних наральників, серпів, кіс-горбуш, мотик, ручних жорен. Найрозвинутішими були залізодобування та металообробка(ті галузі, що визначали рівень розвитку суспільства, здатність до прогресивних змін,від них залежав стан основних життєзабезпечуючих сфер — землеробства та військової справи.). На цьому етапі металургія відокремлюється від ковальства, помітно розширюється асортимент залізних виробів (понад 30 назв), удосконалюється технологія, якість продукції підвищується. У соц.. сфері:земля почала переходити у власність окремих сімей; перехід до сусідської територіальної общини; формуванню феодальної системи;військова та племінна знать дедалі більше концентрує у своїх руках гроші, цінності, багатства, використовує працю рабів та збіднілих общинників (смердів);поглиблюється класова диференціація.Культура: Житлом для людей служили напівземлянки або землянки із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем, а з V ст. — пічкою-кам'янкою. Кераміка була ліпною, інколи оздоблювалася врізними узорами. Тенденції до формування спільної матеріальної культури посилювалися спільністю діалектних говорів, створюючи сприятливий ґрунт для консолідації слов'ян.

4. Утворення Кіївської-Русі. Основні етапи її розвитку

Процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Слов'янські племена, в яких відбувалось майнове розшарування, виділилась керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б всі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій у 882 році, злиття, Новгородського і Київського князівств в єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом всіх східнослов'янських племен в єдину державу — могутню Давньоруську державу.

Нормани відіграли певну роль в формуванні і становленні давньоруської держави. Літопис оповідає, що варяги у 859 році прийшли із-за моря, брали данину з північних словян. У 862 році ці племена вигнали варягів , але не змогли організувати свою владу і закликали інших варягів, щоб її організувати. Прибули три брати: Рюрик-Новгороді, Синеус — у Білоозері, Трувор — в Ізборську. Після смерті братів Рюрик став єдиновладним князем, об'єднавши північні слов'янські племена словенів, кривичів та фінські — мері, весь, мурому. Літописи повідомляють, що перед смертю Рюрик передав правління своєму родичу Олегу і доручив йому малолітнього сина Ігоря.

У 882 році Олег з великим військом рушив на південь, завоював Смоленськ, Любеч та інші землі, нарешті, підступно вбивши Аскольда та Діра, захопив Київ. В результаті до влади прийшла нова династія — Рюриковичів.

Київських князів з династії Рюриковичів (кінець IX — початок XII ст.) можна розділити за характером їх діяльності на дві групи.

1-Олег, Ігор, Святослав(кінець IX — перші три чверті Х ст (війни, походи, спрямовані на підкорення і приєднання всіх слов'янських і багатьох сусідніх племен, утвердження, розширення держави («собирания земель»).)

2- Володимир, Ярослав, Володимир Мономах та ін(кінець X — початок XII ст.).( характеризувалось пріоритетністю процесів удосконалення держави, піднесення її величі і авторитету методами дипломатії, розвитку економіки, культури та ін.