49. Політика Австрійської монархії на зах.Укр. Землях в кінці 18-на поч.. 19 ст.

Наприкінці XVIII ст. внаслідок поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис, кв. км з населенням 2,5 млн. осіб стали колонією Австрійської імперії.-Їхнє населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії.-Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. -У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт. -Східна Галичина разом з частиною польських земель входила до «королівства Галіції та Лодомерії» з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 19 округ На чолі Галичини був губернатор, якого призначав Відень.-Буковиною певний час управляла військова влада, а в 1786 р. її приєднано до Галичини, разом з якою вона перебувала до 1849 р., а потім була перетворена в окрему провінцію. -Закарпаття, у зв'язку з тим, що підпорядкування Угорщини Відню було дуже умовним, фактично управлялося з Будапешта.- Отже, навіть перебуваючи у складі однієї держави західноукраїнські землі були розчленовані на три частини, Найбільшою перешкодою для розвитку сільського господарства, яке відігравало головну роль в економіці Західної України, залишалося кріпацтво. Вони змушені були відробляти панщину. Були проведені реформи «освіченого абсолютизму» австрійської Імператриці Марії-Терези (1740-1780) та її сина Йосифа II (1780-1790):

аграрна реформа передбачала:-звільнення селян з особистої залежності від поміщиків,-передання права здійснення суду над селянами від пана до спеціально призначеного державного чиновника;-чітке визначення розміру панщини - до ЗО днів на рік);церковна реформа (1770-1780)передбачала:-зрівняння прав католицької, протестантських і греко-католицької церков-забезпечення віруючим однакових можливостей вступу до університетів та на державну службу, купівлі-продажу землі тощо;-підпорядкування церкви державі -надання священникам статусу державних службовців з відповідною платнею,освітня реформа передбачала:-ліквідацію ордену єзуїтів (1773) і його багатолітнього домінування у навчальних закладах та відкриття у Львові на місці єзуїтської колегії університету (1784);-запровадження системи початкових і середніх шкіл (1777), причому в початковій школі навчання для дітей мало проводитися рідною мовою-вже незабаром прогресивні нововведення було зведено нанівець наступними австрійськими правителями - Леопольдом II (1790-1792) та Францом (1792-1835).

50. Сусп-пол. Рух в зах.Укр. Землях в і пол. 19 ст. Гурток «Руська трійця»

У 1-й половині XIX століття в Галичині розпочалося українське національне відродження, очолене представниками свідомого греко-католицького духовенства. Вагомими явищами у цьому процесі стали:

утворення у Перемишлі І. Могильницьким «Клерикального товариства», діяльність митрополита М.Левицького утворення «Руської трійці» (1837) видання альманаху «Русалка Дністровая».

Революційні події 1848—1849 рр. сприяли пробудженню національної самосвідомості українського населення Галичини.Головна Руська Рада, що виникла у Львові (1848), проголосила ідею єдності всіх українських земель, а також пропонувала утворити з українських земель Східної Галичини, Буковини та Закарпаття окремий коронний край у складі Австрійської імперії.

Важливою подією було скасування панщини в Галичині у 1848 р., яке викрило нові можливості для розвитку економіки краю, сприяло відродженню національно-культурного життя.

«Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.Девіз: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде».Діяльність:-Збирали усну народну творчість,- вивчали Історію рідного народу,- перекладали твори слов'янських будителів -писали власні літературні й наукові твори Діяльність «Р. т.» викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів переступила межі вузького культурництва. Істотною заслугою «Р. т.» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р. у Будапешті), що, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. «Русалку Дністровую» цісарський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

Гурток «Р. т.» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.