45. Українська культура у 18 ст.

Центром музичного життя України першої половини XVIII ст. також була Київська академія, де навчали нотної грамоти, хорового співу, гри на музичних інструментах. Величезний внесок у розвиток української музичної культури зробили такі відомі композитори, як М. Березовський, А. Ведель, Д. Бортнянський. Починається становлення професійної української музики.

Архітектура і будівництво у другій половині XVIII ст. продовжували розвиватися на самобутній народній основі. Особливого значення надавалося спорудженню православних храмів, де домінує стиль українського, або козацького, барокко. Він органічно поєднував почуття святковості, яскравості, емоційності й пишності. В стилі європейського барокко збудовані Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у Львові. Національного колориту сповнені Андріївський собор та Покровська церква в Києві, Троїцький храм у Чернігові тощо. Видатними архітекторами цього часу були С. Ковнір, І. Григорович-Барський.

В останній третині XVIII ст. архітектура розвивалась у напрямі класицизму. В цьому стилі зведено чимало палаців та садиб у Батурині, Глухові, Умані та інших містах України.

Одним із популярних жанрів українського живопису XVIII ст. був портрет, що поєднував риси барокко з народними традиціями. Утворилися національні художні школи - жовківська, чернігівська, новгород-сіверська. В Києво-Печерській лаврі формується школа іконописців. Починає розвиватися монументальна декоративна скульптура.У XVIII столітті найбільші досягнення поетичного мистецтва були пов'язані з ім'ям Григорія Сковороди.кризова ситуація в культурі України виникла в кінці XVIII століття після того, як внаслідок трьох поділів Польщі українська територія виявилася у складі двох імперій — Російської та Австрійської, в яких проводився антиукраїнський політичний курс. У Російській імперії по суті повторилася ситуація попереднього сторіччя, тільки тепер козацька старшина стала частиною дворянства, сприйняла російську культуру. Єдиними носіями і творцями української культури в цій ситуації залишилися низи суспільства, простий народ.

Таким чином, незважаючи на втрату Україною державності, її культура, зберігаючи традиції Київської Русі та відчуваючи вплив ідей Просвітництва й гуманізму, зробила неоціненний внесок у світову скарбницю.

46. Політичне становище і соц-екон. Розвиток сх..Укр. Земель у першій половині 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України

Росі́йсько-туре́цька війна́ 1806—1812 була викликана реваншистською політикою Туреччини, яка розраховувала на відволікання сил Росії війнами проти Франції (1805—1807) та Ірану (1804—1813).

Франко-російська війна (Вітчизняна війна 1812 року, «Російська кампанія 1812 року») — одна з кількох воєн, проведених Францією в період імперії Наполеона (1804-1814, 1815).

Закінчилася майже повним знищенням наполеонівської армії і перенесенням військових дій на територію Польщі та Німеччини в 1813 році (Закордонні походи 1813–1814 років).

Бородінська битва — найбільша битва війни відбулася 7 вересня (26 серпня) 1812 біля села Бородіно (125 км на захід від Москви).

Українські полки 1812 року — тимчасові військові підрозділи, створені в Україні за наказом російського уряду під час походу Наполеона на Росію.

Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні Відбулося: розвивалися ринкові відносини.- Поглиблювався суспільний поділ праці,-зростала чисельність міського населення. (Протягом 1811-1858 рр в 2,5 раза).- Збільшувалася чисельність людей, які були зайняті в обробній промисловості. -Розширювалися посівні площі під технічні культури: поширювати кращі сорти культур, -Процеси спеціалізації спостерігалися також у садівництві, городництві та тваринництві. Вони були переконливим виявом пристосування сільського господарства до потреб внутрішнього ринку(Росія). -вдавалося запроваджувати досконаліші знаряддя праці, -використовувати передову технологію обробітку ґрунту. Зрушення відбувалися не завдяки продуктивності праці, а за рахунок посилення експлуатації кріпосних селян, використання панщини та різних натуральних повинностей. -зростала кількість підприємств,-починаючи з 30-40-х років XIX ст., вже використовувалася вільнонаймана праця, частка якої в цілому у промисловості зросла з 25 відсотків у 1825 р. до 75 відсотків у 1861 р. - Зростаючі потреби в машинах прискорили розвиток машинобудування.. -Збут і закупівля сільськогосподарської та промислової продукції в Україні здійснювалися через розгалужену мережу торгів, базарів, особливо ярмарків- Саме таким шляхом формувалася торговельно-промислова буржуазія. -Нову соціальну групу найманих робітників становили міські жителі, зокрема ремісники.