39. Гетьманщина на початку 18 ст. Гетьман і. Мазепа

На кінець ХVІІ ст. Лівобережжя перетворилося на центр політичного і культурного життя в Україні. Цей край українці називали Гетьманщиною, а росіяни - Малоросією. Старшина фактично витиснула рядових козаків з вищих посад і відсторонила їх від участі в урядуванні, бажаючи домогтися у царя особливих привілеїв для себе.

25 липня 1687р. козацькою радою на р. Коломак генеральний писар І. Мазепа обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою - Коломацькі статті: гетьман не мав права змінювати генеральну старшину без дозволу царя, у Батурині розміщувався полк московських стрільців,

 для захисту від татар на півдні будувалися міста-фортеці (запорожці сприйняли це як зазіхання на їхні привілеї). не дозволялося російським воєводам втручатися в українські справи.

Черговий раз автономія України затверджувалася в урізаному обсягові. Окрім цього, за рахунок обмеження гетьманської влади зміцнилися позиції козацької старшини.

Іван Степанович Мазепа (20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України[1] (1687—1704), гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра (1704—1709)[2], князь Священної Римської Імперії (1707—1709).

Правління І.Мазепи(1687-1709). Політика: внутрішня: 1701р — указ введення дводенної панщини; придушення протестів селян; підтримка великого старшинського і монастирського землеволодінь; намагання обмежити систему оренди та податків; зовнішня політтика: не була самостійною, а сильно обмежена царем; посилав козаків на війни, які вела Росія, одночасно шукав шлях звільнення України від влади Росії( 1708р між Україною та Швецією підписаний таємний договір, відповідно до якого після закінчення Пн війни Україна мала бути вільною державою, а король Швеції — гарантом її державності.

Культурно-просвітницька діяльність гетьмана: • 1700 відкриття Чернігівського колегіуму; • був одним з найбагатших феодалів Європи( мав 100тис селян), не шкодував грошей на будівлю, оздоблення, реставрацію церков та монастирів, •на кошти гетьмана побудована нова будівля для Києво-Могилянської академії, Братський собор, відреставровано 20храмів, надрукований арабський переклад Євангліє.

40. Полтавська битва та її місце в історії укр.. Народу

Полта́вська би́тва 8 липня (27 червня) 1709 — одна з вирішальних битв Великої Північної війни, розгром росіянами шведських військ Карла XII біля Полтави.

У 2-й половині вересня 1708 р. шведські війська на чолі з королем Карлом XII вступили на Україну. Населення по шляху просування шведів організовувало партизанські загони, укріплювало й боронило населені пункти. У квітні 1709 р. почалася оборона Полтави (її гарнізоном командував О. С. Келін). Усі спроби шведських військ здобути місто закінчилися безрезультатно. Оборона Полтави, народна війна проти шведів дали змогу російській армії, що разом з козацькими полками і партизанськими загонами знесилювала ворога безперервними нападами, підготуватися до генеральної битви.

Бій почався о 2-й годині ночі 27 червня. Невдовзі шведські війська наблизилися до редутів. Розгорівся запеклий бій між шведською і російською кіннотою. Російська кіннота відрізала частину шведського війська, яка почала відходити до Яківчанського лісу. О 9-й годині ранку російські і шведські війська, перегрупувавши свої бойові порядки, вступили в рукопашний бій, у результаті якого шведи не витримали натиску російських полків і близько 11 години почали відступ, який швидко перетворився на безладну втечу. Залишки шведської армії, що дісталися Дніпра, З0 червня біля с. Переволочної здалися. Карл XII та І. Мазепа з невеликим загоном переправилися через Дніпро і втекли до турецьких володінь.

Битва мала далекосяжні наслідки для Європи. З дня Полтавської битви, як зазначає шведський історик Петер Енґлунд, «закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу». Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу (але зберігає його до царювання Катерини II).