35.Війна Росії з Польщею. Андрусівський договір1667р.Територіальне розчленування України

Московсько-польська війна 1654—1667 — багатоетапний військовий конфлікт за володіння українськими землями між Річчю Посполитою та Московським царством. Одночасне вторгнення Швеції в Річ Посполиту і шведсько-литовська унія привели до Віленського перемир'я московитів з поляками і початку московсько-шведської війни 1656-1658 років.

У результаті московсько-польських переговорів у жовтні 1656 року був підписаний Віленський мир. Після цього, московські війська увійшли до Шведської Лівонії та взяли в облогу Ригу. Розпочалась російсько-шведська війна 1656—1658 рр. Московсько-польський мир порушував Переяславську угоду. Москва ставала союзницею Польщі. Крім того московсько-польський союз був спрямований проти нового союзника України — короля шведського Карла Густава.

Віленський мир викликав обурення у Б. Хмельницького та козацької старшини. Богдан Хмельницький розгорнув активну діяльність із створення коаліції з низки європейських країн, що мала вирішити «польське питання». До неї входили Швеція, Бранденбург, Трансільванія, Молдавія, Валахія і Литва. Сам Хмельницький мав отримати титул «Дідичного князя» (Великого князя). Проте смерть гетьмана (в серпні 1657 року) не дозволила реалізуватися цим планам.

Гетьман Іван Виговський уклав із поляками Гадяцьку угоду, і 1658 року військові дії між Московою та Польщею відновилися. Офіційним закінченням війни вважається Андрусівський мир. Війна закінчилася значними територіальними надбаннями Москви та ознаменувало собою початок зростання міці Московського царства як великої держави в Східній Європі, та перетворення її на Російську імперію.

Андрусівське перемир’я 1667 (Андрусівський договір, Андрусівський мир) — угода між Росією і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом терміном на13,5 років.Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654-1667років.

Умови сепаратного перемир’я викликали велике незадоволення серед українського суспільства. Андрусівський сепаратний договір, порушивши умови Переяславської Ради (1654) та інших договорів з гетьманами Б. Хмельницьким, Ю. Хмельницьким та І. Брюховецьким, закріпив насильницький поділ української етнічної території на дві частини — Правобережну Україну і Лівобережну Україну, остаточно затверджений так званим Вічним миром в 1686 році.

36. Україна за часів руїни.

Руїна — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.

Причини Руїни відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики; егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих;перетворення українських теренів на об'єкт загарбницьких зазіхань Росії, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби.

Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко.

Гетьмани Руїни:Іван Виговський,Юрій Хмельницький,Іван Самойлович

Правобережні:Павло Тетеря, Петро Дорошенко

Лівобережні: Іван Брюховецький,Дем'ян Многогрішний.

У 1686 р. Москва підписала з Польщею «Вічний мир», який зберіг поділ України на дві частини. Москва приєдналась до антитурецької «Священної ліги». У зв'язку з цим у 1687 р. був організований перший

Кримський похід московських і українських військ, який закінчився невдачею. Вина за його провал була покладена на гетьмана Самойловича, якого скинули з посади і заслали до Сибіру.