Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoriya_Ukrayini_2.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
178.76 Кб
Скачать

23.Військово-адмінистративний устрій зап.Січі

З політичної точки зору Запорізька Січ була фактично зародком майбутньої української держави. Однак специфічні історичні умови зумовили його своєрідність. Козацтво поділялося на полки чисельністю 500- 1000 осіб. Полки складалися з куренів, які поділялися на сотні.Усе козацьке військо очолював гетьман (з часів Б. Хмельницького), а запорожців - кошовий отаман. Вступ і вихід з Січі були добровільними. Прибульцеві міняли ім'я, аби приховати минуле втікача. На Січі поряд із повноправними козаками були й новаки - джури, молодики. Протягом трьох років вони не могли брати участь у виборах старшини і, як правило, прислужували бувалим козакам. Загалом Військо Запорізьке можна поділити на січових козаків( сааме вони становили цвіт Війська Запорізького і називалися товариством або лицарством) - нежонатих, загартованих у боях, і волосних - сімейних козаків, які більший час жили за межами Січі, де не гребували землеробством, промислами, торгівлею. Життя запорізького козацтва будувалося на демократичних засадах. Утім це суспільство не можна назвати цілком демократичним, оскільки соціальне розшарування серед козаків визначало й їхню політичну нерівність. Функції законодавчого органу виконувала загальна козацька рада. Владу виконавчу репрезентували кошовий отаман і старшина. Характерною рисою формування Коша була виборність. Загальна козацька рада, збираючись двічі на рік (1 січня і 1 жовтня), обирала старшину, затверджувала плани походів, вирішувала питання стосунків з зарубіжними країнами, розподілу землі тощо. Поступово формується козацька адміністрація - військовий суддя, військовий отаман, хорунжий, гармаш, полковник, писар, осавула та ін. Контроль за їхньою діяльністю здійснювала козацька рада. Своєрідною у Запорізькій Січі була правова система. На відміну від усієї території України у Січі найважливішу роль грало власне козацьке право. Воно являло собою сукупність правових звичаїв, які сформувались у сфері козацьких суспільних стосунків. Це право було неписаним, оскільки козаки вважали, що будь-які писані закони так чи інакше обмежать їхню волю. Козацьке правофіксувало стан стосунків, які вже склалися, затверджувало військово-адміністративну організацію, затверджувало порядок землекористування, кваліфікувало види злочинів, покарань і т.ін.

24.Виникнення і значення реєстрового козацтва

Походи на Крим, у Молдавію показали, що козаки були значною військово-політичною силою, тому польський уряд ви рішив частину з них узяти на службу, щоб використовувати для воєнних цілей і тримати під контролем. У 1572 р. коронний гетьман Ю. Язловецький за указом польського короля Сигізмунда II взяв на службу 300 козаків. їх прізвища заносили у спеціальні списки (реєстр), звідси їх назва — «реєстрові козаки», їм установили певну платню, вони підкорялися лише своєму «старшому». У 1590 р. у реєстрі було вже 1000 чоловік.

Уряд Речі Посполитої надав реєстровцям право на незалежність від місцевої адміністрації, звільнив від податків, і повиностей,окрім військової Вони підпорядковувались своїй старшині, мали окремий суд,право на земельні володіння та дозвіл на промисли й торгівлю,а також одержували платню грішми. Нереєстрові коцтво,яке виникло внаслідок самовільного «покозачення» і не маючи офіційного визначення статусу,вело козацький спосіб життя у прикордоних районах. Проте, незважаючи на неоднорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне місце в становій ієрврхії Речі Посполитої.

У 1578 число Р. до. було збільшено до 600 чіл. і їм переданий р. Терехтеміров із Зарубським монастирем (поблизу сучасного м. Переяслав-Хмельницький, але на правом берегу Дніпра), де розміщувалися арсенал і госпіталь. Р. до. були соціально неоднорідні; якщо старшина складалася значною мірою з української шляхти, то рядові козаки були близькі до народних мас і під час повстань неодноразово переходили на сторону повсталих. Оскільки реєстр давав різні привілеї, українські селяни прагнули попасти в нього. Під тиском народних мас польський уряд вимушений був розширювати реєстр. У 30-х рр. 17 ст чисельність реєстру вагалася від 8 до 6 тис. чіл. Під час Визвольної війни 1648—54 по Зборовському договору 1649 реєстр був встановлений в 40 тис. чіл., після поразки козаків під Білою Церквою (1651) скорочений до 20 тис. Після возз'єднання України з Росією (1654) реєстр формально встановлений в 60 тис. чіл., але фактично не складався.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]