38.Поняття «електробезпека», «електротравма» та «електротравматизм». Особливості електротравматизму. Дія електричного струму на людину. Умови ураження людини електричним струмом.

Електробезпе́ка — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, обслуговуючого електроустановки і електроустаткування. Аналіз нещасних випадків, що супроводжуються втратою працездатності, показує, що кількість травм, викликаних дією електричного струму, порівняно невелика і складає 0,5-1% від загальної кількості нещасних випадків у промисловості. Проте, з усієї кількості смертельних нещасних випадків 20-40% трапляється від дії електричного струму. При цьому 80% з них – від дії струму напругою до 1000 В.

Електротравма – це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротравми поділяються на два види: електротравми, котрі виникають при проходженні струму через тіло людини, і електротравми, поява котрих не пов’язана з проходженням струму через тіло людини. У другому випадку можуть виникати опіки, засліплення електричною дугою, травми, викликані падінням.

Електротравматизм – це сукупність електротравм, котрі виникають та повторюються в аналогічних виробничих, побутових умовах та ситуаціях.

Проходячи через тіло людини, електричний струм може справляти на нього термічну, електролітичну, механічну і біологічну дії.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія – це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м’язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі.

2. Електричні травми та ураження електричним струмом.

Розрізняють 2 види ураження електричним струмом: електрична травма та електричний удар.

До електричних травм відносяться:

• електричні опіки – 40%;

• електричні знаки – 7%;

• металізація шкіри – 3%;

• механічні пошкодження – 0,5%;

• електроофтальмія – 1,5%;

• змішані травми – 23.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Такий удар може привести до порушення і навіть повного припинення роботи серця і легенів. На електричні удари припадає до 25% травм від дії електричного струму.

В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно поділити на 5 ступенів:

1. ледь відчутні скорочення м’язів;

2. судомні скорочення м’язів, що супроводжуються сильним болем, який ледь переноситься без втрати свідомості;

3. судомне скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженням роботи серця і дихання;

4. втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або того і іншого разом);

5. клінічна смерть.

Смертельні наслідки від дії електричного струму можуть настати через фібриляцію серця, припинення дихання та електричний шок.

Фібриляція серця – це хаотичні різночасові скорочення волокон серцевого м’яза. Може виникнути при значеннях струму більше 50 мА при частоті 50 Гц. Триває короткий час і закінчується повною зупинкою серця.

Припинення дихання відбувається внаслідок дії електричного струму на м’язи, що приймають участь в процесі дихання. Утруднення дихання у людини настає уже при дії електричного струму 20 – 25 мА при частоті 50 Гц.

Електричний шок – це важка нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом, що супроводжується глибокими розладами кровообігу, дихання, обміну речовин. Може тривати від декількох десятків хвилин до декількох діб. Може закінчитись смертю.

39.Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок: система технічних засобів, що реалізуються в конструкціях електроустановок; система електрозахисних засобів; система організаційних заходів.

Захисні заходи, що застосовуються в електроустановках, умовно можна розділити на 2 групи: ті, що забезпечують безпеку при нормальному режимі і ті, що забезпечують безпеку при аварійному режимі роботи.

До першої групи відносяться:

1. Електрична ізоляція – шар діелектрика з великим опором, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрими струмоведучі частини відділяються одна від одної. В окремих випадках для більшої надійності застосовують подвійну ізоляцію, наприклад, в ручному електрифікованому інструменті.

2. Огороджувальні пристрої застосовуються в електроустановках напругою понад 1000 В і бувають суцільні та сітчасті. До огороджувальних пристроїв відносяться також тимчасові переносні огородження.

3. Блокуванням називається автоматичний пристрій, за допомогою котрого запобігають неправильним, небезпечним для людини діям, Блокувальні пристрої дозволяють вимикати напругу при відкриванні дверей огороджень, кожухів, при знятті кришки.

4. Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті або в недоступному місці забезпечує безпеку без застосування огороджень та блокувань. В залежності від напруги і густини населення проводи ЛЕП розташовують на висоті від 4 до 8 м.

5. Малі напруги живлення застосовуються при роботі з переносним електроінструментом, ручними переносними лампами, для живлення місцевого освітлення на верстатах. Джерелами малих напруг є знижувальні трансформатори, акумулятори, випрямні установки, гальванічні батареї.

6. Вирівнювання потенціалів – це зниження напруг дотику та кроку між точками електричної ланки, до яких можливий одночасний дотик або на котрих може одночасно стояти людина. Вирівнювання потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмоведучої частини, а також при контурному заземленні.

7. Захисне розділення мереж. Кожний провідник та землю можна розглядати як 2 обкладинки конденсатора, а повітря між ними – як діелектрик. У протяжній, сильно розгалуженій мережі ємність проводів відносно землі більша, а ємнісний опір невеликий. Якщо таку мережу розділити на ряд невеликих ділянок мереж з такою ж напругою, то така мережа матиме незначну ємність та високий ємнісний опір ізоляції. Електричне розділення мереж досягається за допомогою роздільних трансформаторів з коефіцієнтом трансформації 1 : 1.

До другої групи відносяться:

1. Захисне заземлення - це навмисне електричне з’єднання з землею металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою. Складається з заземлюючого провідника та заземлювача.

2. Занулення – це навмисне електричне з’єднання неструмоведучих частин з нульовим проводом. Захист досягається автоматичним вимкненням пошкодженої мережі в результаті однофазного короткого замикання.

3. Захисне вимкнення – це автоматичне вимкнення електроустановки при зниженні опору ізоляції фаз, замиканні фази на корпус, при появі в мережі більш високої напруги, при випадковому дотику людини до струмоведучих частин. Вимкнення досягається спрацюванням пристрою захисного вимкнення, який реагує на зміну параметрів електричної мережі.

Робота щодо забезпечення безпечної експлуатації електроустановок здійснюється згідно з правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ) та правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів (ПТБ). Обслуговування діючих електроустановок здійснюється спеціально підготовленим електротехнічним персоналом.

Роботи в діючих електроустановках з урахуванням заходів безпеки поділяються на виконувані:

• зі зняттям напруги;

• без зняття напруги на струмоведучих частинах і поблизу них;

• без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою.

При виконанні робіт зі зняттям напруги та без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них повинні виконуватись організаційні та технічні заходи.

До організаційних заходів відносяться:

• оформлення роботи по наряду-допуску, розпорядженню або за переліком робіт, виконуваних в порядку поточної експлуатації;

• допуск до роботи;

• нагляд під час роботи;

• оформлення перерви під час роботи;

• переводи на інше робоче місце.

Наряд-допуск – це завдання на безпечне виконання роботи, оформлене на спеціальному бланку встановленої форми. Він визначає зміст, місце виконання роботи, час її початку та закінчення, умови її безпечного виконання, склад бригади та осіб, відповідальних за безпечне виконання роботи.

Всі роботи, котрі виконуються в електроустановках без наряду, виконуються:

• за розпорядженням осіб, уповноважених на це, з оформленням в оперативному журналі;

• в порядку поточної експлуатації з подальшим записом в оперативному журналі.

Головною засадою організації безпечної експлуатації електроустановок є забезпечення обслуговування їх висококваліфікованим персоналом. Існує п’ять груп з електробезпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки:

1 група. Група присвоюється особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарну уяву про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки при роботі на обслуговуваній дільниці, електроустановці.

11 група. Особи цієї групи повинні мати елементарне технічне знайомство з електроустановками, чітко уявляти небезпеку ураження електричним струмом, наближення до струмоведучих частин, знати основні заходи безпеки при роботі на електроустановках, вміти надавати першу допомогу.

Особи, яким присвоюється 111, 1V i V кваліфікаційні групи повинні мати певний рівень знань з будови електроустановок і певний рівень підготовки.