Мікроклімат робочої зони, нормування та контроль параметрів мікроклімату.
Під мікрокліматом розуміють комплекс фізичних факторів повітряного середовища, які впливають на тепловий стан людини.
Мікроклімат формують наступні параметри: температура повітря, вологість повітря,швидкість руху повітря,інтенсивність інфрачервоного випромінювання.
Розрізняють такі види мікроклімату:
1. Нагріваючий - це мікроклімат, який може призвести до перегрівання організму (гарячі цехи, ливарні, термічні, вироблення глибоких шахт та ін.)
2. Охолоджуючий - це мікроклімат, який може призвести до переохолодження організму (холодильні цехи, будівельно-монтажні роботи в холодний період року та ін.)
3. Оптимальний - це мікроклімат, який при тривалому систематичному впливі забезпечує нормальне тепловий стан організму, почуття комфорту і створює умови для високого рівня працездатності.
4. Допустимий - це мікроклімат, який при тривалому і систематичному впливі може викликати скороминучі зміни теплового стану організму, що супроводжуються дискомфортними тепловими відчуттями, погіршують самопочуття і знижують працездатність.
5. Гранично-допустимий - це мікроклімат, який при тривалому і систематичному впливі може привести до стійких змін теплового стану організму, що супроводжуються зривом термостабільності організму і скаргами на виражене перегрівання чи переохолодження.
Оптимальними параметрами мікроклімату є : температура повітря в холодний час 18-20ºС, а в теплий час 21-23ºС; відносна вологість повітря 40-60%; швидкість руху повітря в літній час 0,3 м/с, а в інший час – 0,2 м/с.
При визначенні параметрів мікроклімату вимірюють:
• температуру повітря в приміщенні за допомогою «сухого» термометра психрометра Ассмана і атмосферний тиск барометром;
• відносну вологість за допомогою психрометра Ассмана;
• швидкість руху повітря анемометром;
• інтенсивність теплового випромінювання за допомогою актинометри.
Піпеткою з водою зволожити батист на одному з термометрів і завести аспіраційний механізм (вентилятор). Після закінчення 2-3 хв зняти показання «сухого» і «вологого» термометрів. Показання вологого термометра завжди менше «сухого», тому що частина тепла в ньому витрачається на випаровування вологи з поверхні кульки.
За свідченнями «сухого» і «вологого» термометрів визначають відносну вологість повітря за допомогою психрометрический таблиці. Відносну вологість можна визначити за формулою (1.1).
,
(1.1)
;
(1.2)
0,5 - поправочний коефіцієнт для психрометра Ассмана;
755 - середнє барометричний тиск, мм рт.ст.
Нормування параметрів мікроклімату
Норми мікроклімату приведені в ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» та ДНАОП 0.03-3.15-86 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень № 4088-86».
Оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря визначають залежно від періоду року та категорії робіт. Оптимальні показники мікроклімату поширюються на всю робочу зону приміщення (на висоту 2 м від рівня підлоги робочої площадки), допустимі - на постійні й непостійні робочі місця робочої зони. Допустимі показники встановлюються у випадках, коли з технологічних, технічних і економічних причин неможливо забезпечити оптимальні норми
Рік поділяють на теплий і холодний періоди. Теплий період - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище +10 0 С, а холодний - період, який характеризується температурою +10 0 С і нижче.
Нормують інтенсивність теплового опромінення в залежності від характеристики джерела випромінювань і площі опромінення працюючих. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів на постійних і непостійних робочих місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% поверхні тіла і більше, 70 Вт/м2 - при величині облучаемой поверхні від 25 до 50% і 100 Вт/м2 - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, "відкрите" полум тощо) не повинна перевищувати 140 Вт/м2, при цьому опроміненню не повинно піддаватися більше 25% поверхні тіла і обов'язковим є використання засобів індивідуального захисту, в тому числі засобів захисту обличчя та очей.
За наявності теплового опромінення температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати зазначені в ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» верхні межі оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних робочих місцях - верхні межі допустимих значень для постійних робочих місць.
Вимоги до мікроклімату не поширюються на робочі місця в шахтах, транспорті, холодильниках, складах, птахівничих приміщеннях та приміщеннях для зберігання сільськогосподарських продуктів. Для цих місць розроблена відомча та інша нормативна документація.
Вимоги до вимірювання та контролю показників мікроклімату
Виміри показників мікроклімату повинні проводиться на початку, середині і наприкінці холодного і теплого періоду року не менше 3 разів за зміну (на початку, середині і наприкінці). При коливаннях показників мікроклімату, пов'язаних з технологічними та іншими причинами, вимірювання необхідно проводити також при найбільших і найменших величинах термічних навантажень на працюючих, що мають місце протягом робочої зміни. Температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1,0 м від підлоги або робочої площадки при роботах, що виконуються сидячи, і на висоті 1,5 м при роботах, що виконуються стоячи. Виміри проводять як на постійних, так і на непостійних робочих місцях при їх мінімальному і максимальному видаленні від джерел локального тепловиділення, охолодження або вологовиділення (нагрітих агрегатів, вікон, дверних прорізів, воріт, відкритих ванн і т.д.).
Для визначення різниці температури повітря і швидкості його руху по висоті робочої зони слід проводити вибіркові вимірювання на висоті 0,1; 1,0 і 1,7 м від підлоги або робочої площадки у відповідності до завдань дослідження.