- •2. Основні історичні типи світогляду
- •3. Філософія і світогляд: сутність і співвідношення
- •4. Філософія і релігія: порівняльний аналіз.
- •6. Історичні передумови виникнення та розвитку філософії.
- •7. Структура філософського знання.
- •11.Східний і західний типи філософствування.
- •12.Роль та призначення філософії в історії та сучасному світі.
- •15. Ортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.
- •17. Філософія Давнього Китаю: вихідні принципи
- •19. Онтологія та етика Даосизму.
- •21. Ранньогрецька філос про першооснову світу (мілетська філософська школа).
- •22.Давньогрецька атомістична теорія.
- •23. Сократівське тлумачення природи людини.
- •24. Проект ідеальної держави у Платона.
- •25.Сенс платонівського міфу про печеру.
- •26.Вчення Аристотеля про матерію та форму. 4 причини виникнення речей.
- •27. Етика Аристотеля.
- •29.Античний скептицизм.
- •30. Філософія неоплатонізму.
- •39. Соціальні утопії епохи Відродження (т.Мор, т.Кампанела).
- •40. Політична філософія н.Макіавеллі.
- •41. Натурфілософія Дж. Бруно
- •42. Світоглядне значення природничо-наукових поглядів м.Коперника, г.Галілея.
- •43. Ідеї Реформації та їх значення для формування культури Нового часу
- •44. Наукова революція 17 ст. Та формування механістичної картини світу.
- •45.Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового часу.
- •46. Значення методології ф.Бекона для формування філософії Нового часу
- •47.Розуміння досвіду в сенсуалістичній концепції Дж.Локка.
- •48.Недоліки методології емпіризму, виявлені д.Юмом.
- •49.Принципи методології р.Декарта.
- •50.Розвиток вчення про субстанцію в концепціях р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбніца.
- •51.Концепція «природного права» т.Гоббса
- •52. Філософія епохи Просвітництва: людина і суспільство
- •53. Вчення про суспільство та цивілізацію ж.-ж.Руссо.
- •54. Матеріалізм епохи Просвітництва (д.Дідро, ж.Ламетрі, п.Гольбах).
- •55 Філософія і.Канта: антиномії теоретичного розуму.
- •56. Практичний розум і кантівська етика.
- •57. Діалектика становлення Абсолютної ідеї в філософії г.В.Ф.Гегеля.
- •58. Філософія історії г.В.Ф.Гегеля.
- •59. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха. Критика релігії як форми відчуження.
- •60. Філософія марксизму. Основні принципи, законі та категорії діалектичного матеріалізму.
- •61. Матеріалістичне розуміння історії в марксизмі. Вчення про суспільно-економічні формації.
- •62. «Філософія життя» ф.Ніцше: основні ідеї та поняття.
- •63. Перегляд неопозитивістських ідей в постпозитивізмі.
- •64.Загальна характеристика прагматизму (ч.Пірс, в.Джеймс, Дж.Дьюї).
- •65. Філософія атеїстичного екзистенціалізму: основні теми і проблеми (ж.-п.Сартр, а.Камю).
- •66.Філософське значення психоаналізу (з.Фрейд, к.Юнг).
- •67.Філософія неотомізму: розвиток філософської традиції (е.Жільсон, ж.Марітен, к.Войтило).
- •68.Проблема розуміння в герменевтиці.
- •69.Філософія постмодернізму: деконструкція людини і культури (ж. Дерріда)
- •70.Провідні ідеї української філософії та їх оцінка.
- •71.Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •72.Філософія в Києво-Могилянській академії у 2 пол. 17 – 18 ст.
- •73.Філософія г.С.Сковороди: вчення про три світи і дві натури.
- •74.Соціально-філософські погляди г.С.Сковороди: ідея «сродної праці»
- •79. Розвиток філософської думки в Україні за радянської доби.
- •82. Основні категорії філософської онтології: буття, суще, сутність, існування.
- •83. Буття як предмет філософського аналізу.
- •86. Поняття «матерії» в історії філософії.
- •87. Категорії руху, розвитку, спокою в онтології.
- •88. Основні властивості простору й часу: субстанційна та реляційна концепції.
- •89. Діалектика як теорія і як метод.
- •91. Походження та сутність свідомості.
- •92. Структура свідомості (сфери та рівні).
- •93. Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального.
- •94. Пізнання як предмет філософського аналізу (пізнаваність світу, структура та закономірності процесу пізнання).
- •95. Концепції істини в історії філософії.
- •96. Основні підходи до проблеми пізнання: гносеологічний оптимізм, агностицизм, скептицизм.
- •97. Чуттєве та раціональне в пізнанні, їх основні форми та взаємозв’язок.
- •98. Наукове пізнання: структура та функції.
- •99. Методи і форми емпіричного рівня наукового пізнання.
- •100. Методи і форми теоретичного рівня наукового пізнання.
- •104. Ненаукові форми пізнання: буденне, релігійне, художньо-естетичне.
- •105. Сутність людини як предмет філософської антропології.
- •106. Антропосоціогенез. Єдність біологічного і соціального в людині.
- •107. Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.
- •108. Особистість і суспільство: соціальні ролі особистості.
- •111. Загальнолюдські цінності: ілюзія чи реальність?
- •112. Творчі здібності людини: умови розвитку, можливості, межі.
- •113. Поняття «суспільство» в філософії.
- •114. Структура суспільства. Сфери суспільного життя та їх взаємозв’язок.
- •115. Природа як передумова виникнення й розвитку людського суспільства.
- •116. Роль суспільства у перетворенні та відтворенні природи.
- •117. Суспільна свідомість та її структура (сфери, рівні, форми).
- •118. Роль матеріального виробництва в існуванні та розвитку суспільства.
- •120. Людина як творець і творіння культури.
- •121. Мораль та моральність: сутність і функції.
- •122. Політична і правова свідомість: сутність та роль у суспільстві.
- •123. Глобалізація як визначальний феномен сучасності: сутність, можливі сценарії. Необхідність планетарного мислення.
- •125. Екологічні проблеми сучасності.
- •126. Екологія та екологічні проблеми в Україні.
- •127. Поняття соціального передбачення та прогнозування майбутнього.
- •128. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •129. Історичні закони. Єдність та різноманітність історичного процесу.
- •130. Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.
- •131. Мета та сенс історичного розвитку за к.Ясперсом. Поняття «осьового часу».
- •132. Спрямованість історичного процесу. Критерії суспільного розвитку.
- •133. Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу.
- •134. Особливості філософського розуміння культури.
- •135. Поняття «цивілізація»: ґенеза та розуміння його в філософії.
- •136. Співвідношення культури і цивілізації в концепціях о.Шпенглера та м.Бердяєва.
- •137. Цивілізаційна концепція с.Хантінгтона.
- •138.Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку у майбутньому.
- •139. Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.
- •140. Концепція «Третьої хвилі» а.Тоффлера.
- •141. Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
- •142. Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.
- •143. Філософські засади економічної теорії а.Сміта.
- •144. Філософсько-методологічні засади політекономії к.Маркса.
- •145. Філософія грошей г.Зіммеля.
- •146. М.Вебер про взаємозалежність ментальності та господарського устрою.
- •147. Теорія зайнятості та грошей Дж.М.Кейнса.
- •148. Економіка і розвиток суспільства (ф.Хайек).
- •149. Еволюція методології економічної науки.
- •150. Сутність сучасних дискусій про співвідношення економіки та етики.
44. Наукова революція 17 ст. Та формування механістичної картини світу.
З'являється перша завершена та експериментально підтверджувана наукова теорія – механіка І. Ньютона. Ідеї та принципи механіки настільки поширились, що врешті виник так званий "механістичний" світогляд. Особливості наукової революції: 1. Відмежування наук. знання. від реліг. та філософ. вчень минулого.
2. Піднесення досвіду до рангу експерименту. 3. Проголошення математики мовою науки. 4. Виокремлення проблеми методу в самостійну сферу знання. Метафізика – умоглядне вчення про найзагальніші види буття - світ, Бога й душу. У середньовічній філософії єдиною субстанцією визнавався Бог, у Новий час завдяки науці поступово почали вважати субстанцією природу. Принцип інерції (Ісаак Ньютон – 1643-1727), закон збереження імпульсу (Декарт), збереження речовини (Антуан Лавуазьє – 1743-1794) відкрили можливість і природу розглядати з позиції збереження, незнищенності. Метафізика була першою спробою філософії Нового часу розмежуватись з наукою у пізнанні світу. Перетворення світу на об'єкт пізнання діалектично пов'язане з перетворенням людини на суб'єкт пізнання. Філософи Нового часу внаслідок розвитку середньовічної концепції внутрішньої «духовної особи» виникає поняття «свідомість» (Декарт), якій приписують насамперед гносеологічні властивості.
45.Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового часу.
Символами громадського прогресу в XVII ст стають перші буржуазні революції в Нідерландах (кінець XVI - почало XVII вв.) і Англії (середина XVII ст.). Зміни в економіці, політиці, соціальних стосунках, свідомості людей були такі значні, що цей історичний період дістав назву - Новий час. З новою силою розгорнулася полеміка про те, що ж є основою справжнього знання - розум або досвід. Виникають дві основні концепції пізнання -емпіризм і раціоналізм. Емпіризм проголошує, що наукове пізнання отримує основний зміст від чуттєвого досвіду, у знаннях немає нічого, чого раніше не було б у чуттєвому досвіді суб’єкта пізнання. Раціоналізм наголошує, що основний зміст наукового знання досягається через діяльність розуму, розсудку та інтелектуальної інтуїції, чуттєво-сенситивне пізнання лише підштовхує розум до діяльності. Ідеалом знання як емпіризм, так і раціоналізм уважали математику, а головними характерними рисами істинного знання визнавали всезагальність, необхідність і суттєвість. Раціоналізм протистоїть ірраціоналізму й емпіризму. Принцип раціоналізму поділяють чи підтримують як матеріалісти (Спіноза), так і ідеалісти (Лейбніц). Основним представником раціоналізму є дуаліст Декарт.
Головне своє завдання філософія Нового часу вбачала в розробці та обґрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи основну свою проблематику навколо методології наукового пізнання та гносеології.
У Новий час матеріалізм виник спершу в Англії. Його представниками були Ф. Бекон, Т. Гоббс, Д. Локк та ін. Матеріалізм цього часу — це матеріалізм, який спирався на великі відкриття природничих наук. Розвиток буржуазного укладу, нових продуктивних сил зумовив значний прогрес механіки, математики, медицини, експериментальної біології. Новий лад вимагав нових конкретних знань, тому бурхливий розвиток наук об’єктивно підвів до вивчення світу в його конкретності. Цей спосіб мислення сприяв розквіту конкретних наук, нагромадженню емпіричного матеріалу. Матеріалізм XVIII ст. мав переважно метафізичний характер. Це була ознака тогочасної філософії.