- •2. Основні історичні типи світогляду
- •3. Філософія і світогляд: сутність і співвідношення
- •4. Філософія і релігія: порівняльний аналіз.
- •6. Історичні передумови виникнення та розвитку філософії.
- •7. Структура філософського знання.
- •11.Східний і західний типи філософствування.
- •12.Роль та призначення філософії в історії та сучасному світі.
- •15. Ортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.
- •17. Філософія Давнього Китаю: вихідні принципи
- •19. Онтологія та етика Даосизму.
- •21. Ранньогрецька філос про першооснову світу (мілетська філософська школа).
- •22.Давньогрецька атомістична теорія.
- •23. Сократівське тлумачення природи людини.
- •24. Проект ідеальної держави у Платона.
- •25.Сенс платонівського міфу про печеру.
- •26.Вчення Аристотеля про матерію та форму. 4 причини виникнення речей.
- •27. Етика Аристотеля.
- •29.Античний скептицизм.
- •30. Філософія неоплатонізму.
- •39. Соціальні утопії епохи Відродження (т.Мор, т.Кампанела).
- •40. Політична філософія н.Макіавеллі.
- •41. Натурфілософія Дж. Бруно
- •42. Світоглядне значення природничо-наукових поглядів м.Коперника, г.Галілея.
- •43. Ідеї Реформації та їх значення для формування культури Нового часу
- •44. Наукова революція 17 ст. Та формування механістичної картини світу.
- •45.Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового часу.
- •46. Значення методології ф.Бекона для формування філософії Нового часу
- •47.Розуміння досвіду в сенсуалістичній концепції Дж.Локка.
- •48.Недоліки методології емпіризму, виявлені д.Юмом.
- •49.Принципи методології р.Декарта.
- •50.Розвиток вчення про субстанцію в концепціях р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбніца.
- •51.Концепція «природного права» т.Гоббса
- •52. Філософія епохи Просвітництва: людина і суспільство
- •53. Вчення про суспільство та цивілізацію ж.-ж.Руссо.
- •54. Матеріалізм епохи Просвітництва (д.Дідро, ж.Ламетрі, п.Гольбах).
- •55 Філософія і.Канта: антиномії теоретичного розуму.
- •56. Практичний розум і кантівська етика.
- •57. Діалектика становлення Абсолютної ідеї в філософії г.В.Ф.Гегеля.
- •58. Філософія історії г.В.Ф.Гегеля.
- •59. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха. Критика релігії як форми відчуження.
- •60. Філософія марксизму. Основні принципи, законі та категорії діалектичного матеріалізму.
- •61. Матеріалістичне розуміння історії в марксизмі. Вчення про суспільно-економічні формації.
- •62. «Філософія життя» ф.Ніцше: основні ідеї та поняття.
- •63. Перегляд неопозитивістських ідей в постпозитивізмі.
- •64.Загальна характеристика прагматизму (ч.Пірс, в.Джеймс, Дж.Дьюї).
- •65. Філософія атеїстичного екзистенціалізму: основні теми і проблеми (ж.-п.Сартр, а.Камю).
- •66.Філософське значення психоаналізу (з.Фрейд, к.Юнг).
- •67.Філософія неотомізму: розвиток філософської традиції (е.Жільсон, ж.Марітен, к.Войтило).
- •68.Проблема розуміння в герменевтиці.
- •69.Філософія постмодернізму: деконструкція людини і культури (ж. Дерріда)
- •70.Провідні ідеї української філософії та їх оцінка.
- •71.Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •72.Філософія в Києво-Могилянській академії у 2 пол. 17 – 18 ст.
- •73.Філософія г.С.Сковороди: вчення про три світи і дві натури.
- •74.Соціально-філософські погляди г.С.Сковороди: ідея «сродної праці»
- •79. Розвиток філософської думки в Україні за радянської доби.
- •82. Основні категорії філософської онтології: буття, суще, сутність, існування.
- •83. Буття як предмет філософського аналізу.
- •86. Поняття «матерії» в історії філософії.
- •87. Категорії руху, розвитку, спокою в онтології.
- •88. Основні властивості простору й часу: субстанційна та реляційна концепції.
- •89. Діалектика як теорія і як метод.
- •91. Походження та сутність свідомості.
- •92. Структура свідомості (сфери та рівні).
- •93. Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального.
- •94. Пізнання як предмет філософського аналізу (пізнаваність світу, структура та закономірності процесу пізнання).
- •95. Концепції істини в історії філософії.
- •96. Основні підходи до проблеми пізнання: гносеологічний оптимізм, агностицизм, скептицизм.
- •97. Чуттєве та раціональне в пізнанні, їх основні форми та взаємозв’язок.
- •98. Наукове пізнання: структура та функції.
- •99. Методи і форми емпіричного рівня наукового пізнання.
- •100. Методи і форми теоретичного рівня наукового пізнання.
- •104. Ненаукові форми пізнання: буденне, релігійне, художньо-естетичне.
- •105. Сутність людини як предмет філософської антропології.
- •106. Антропосоціогенез. Єдність біологічного і соціального в людині.
- •107. Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.
- •108. Особистість і суспільство: соціальні ролі особистості.
- •111. Загальнолюдські цінності: ілюзія чи реальність?
- •112. Творчі здібності людини: умови розвитку, можливості, межі.
- •113. Поняття «суспільство» в філософії.
- •114. Структура суспільства. Сфери суспільного життя та їх взаємозв’язок.
- •115. Природа як передумова виникнення й розвитку людського суспільства.
- •116. Роль суспільства у перетворенні та відтворенні природи.
- •117. Суспільна свідомість та її структура (сфери, рівні, форми).
- •118. Роль матеріального виробництва в існуванні та розвитку суспільства.
- •120. Людина як творець і творіння культури.
- •121. Мораль та моральність: сутність і функції.
- •122. Політична і правова свідомість: сутність та роль у суспільстві.
- •123. Глобалізація як визначальний феномен сучасності: сутність, можливі сценарії. Необхідність планетарного мислення.
- •125. Екологічні проблеми сучасності.
- •126. Екологія та екологічні проблеми в Україні.
- •127. Поняття соціального передбачення та прогнозування майбутнього.
- •128. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •129. Історичні закони. Єдність та різноманітність історичного процесу.
- •130. Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.
- •131. Мета та сенс історичного розвитку за к.Ясперсом. Поняття «осьового часу».
- •132. Спрямованість історичного процесу. Критерії суспільного розвитку.
- •133. Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу.
- •134. Особливості філософського розуміння культури.
- •135. Поняття «цивілізація»: ґенеза та розуміння його в філософії.
- •136. Співвідношення культури і цивілізації в концепціях о.Шпенглера та м.Бердяєва.
- •137. Цивілізаційна концепція с.Хантінгтона.
- •138.Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку у майбутньому.
- •139. Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.
- •140. Концепція «Третьої хвилі» а.Тоффлера.
- •141. Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
- •142. Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.
- •143. Філософські засади економічної теорії а.Сміта.
- •144. Філософсько-методологічні засади політекономії к.Маркса.
- •145. Філософія грошей г.Зіммеля.
- •146. М.Вебер про взаємозалежність ментальності та господарського устрою.
- •147. Теорія зайнятості та грошей Дж.М.Кейнса.
- •148. Економіка і розвиток суспільства (ф.Хайек).
- •149. Еволюція методології економічної науки.
- •150. Сутність сучасних дискусій про співвідношення економіки та етики.
Зміст
Світогляд: його сутність і структура.
Основні історичні типи світогляду.
Філософія і світогляд: сутність і співвідношення.
Філософія і релігія: порівняльний аналіз.
Філософія і наука: порівняльний аналіз.
Історичні передумови виникнення та розвитку філософії.
Структура філософського знання.
Філософ: основні теми дослід. «Вічні» філософ питання.
Особливості філософ пізнання та його методологія.
Філософ світогляд: його роль у житті особи та суспільства
Східний і західний типи філософствування.
Роль та призначення філософії в історії та сучасному світі.
Філософ як раціоналізований та систематизова світогляд.
Філософ Давньої Індії: культурно-історич передумови та етапи становлення.
Ортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.
Неортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософ ідеї.
Філософія Давнього Китаю: вихідні принципи.
Етико-політичне вчення Конфуція.
Онтологія та етика Даосизму.
Етико-політич вчення моїзму та легізму: порівн характер
Ранньогрецька філос про першооснову світу (мілетська філософська школа).
Давньогрецька атомістична теорія.
Сократівське тлумачення природи людини.
Проект ідеальної держави у Платона.
Сенс платонівського міфу про печеру.
Вчення Аристотеля про матерію та форму. 4 причини виникнення речей.
Етика Аристотеля.
Етичні вчення стоїків та епікурейців: порівн характерист
Античний скептицизм.
Філософія неоплатонізму.
Особливості філософ пізнання в епоху Середньовіччя.
Основ етапи становл середньовіч філософ та їх характер
Проблема співвідношення віри та знання в середньовіч філософії
Зх апологетика (Тертулліан про парадоксалізм віри).
Зх патристика (філософс проблемат у Аврелія Августина).
Схоластика (основ проблеми філософ вчення Ф.Аквінськ
Розуміння історії в середньовіч християнській філософії.
Проблема людини в філософії епохи Відродж: гуманізм та антропоцентризм.
Соціальні утопії епохи Відродження (Т.Мор, Т.Кампанела).
Політична філософія Н.Макіавеллі.
Натурфілософія Дж. Бруно.
Світоглядне значення природничо-наукових поглядів М.Коперника, Г.Галілея.
Ідеї Реформації та їх значення для формування культури Нового часу.
Наукова революція 17 ст. та формування механістичної картини світу.
Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового Часу.
Значення методології Ф.Бекона для формування філософії Нового часу.
Розуміння досвіду в сенсуалістичній концепції Дж.Локка.
Недоліки методології емпіризму, виявлені Д.Юмом.
Принципи методології Р.Декарта.
Розвиток вчення про субстанцію в концепціях Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Лейбніца.
Концепція «природного права» Т.Гоббса.
Філософія епохи Просвітництва: людина і суспільство.
Вчення про суспільство та цивілізацію Ж.-Ж.Руссо.
Матеріалізм епохи Просвітництва (Д.Дідро, Ж.Ламетрі, П.Гольбах).
Філософія І.Канта: антиномії теоретичного розуму.
Практичний розум і кантівська етика.
Діалектика становлення Абсолютної ідеї в філософії Г.В.Ф.Гегеля.
Філософія історії Г.В.Ф.Гегеля.
Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха. Критика релігії як форми відчуження.
Філософія марксизму. Основні принципи, законі та категорії діалектичного матеріалізму.
Матеріалістичне розуміння історії в марксизмі. Вчення про суспільно-економічні формації.
«Філософія життя» Ф.Ніцше: основні ідеї та поняття.
Перегляд неопозитивістських ідей в постпозитивізмі.
Загальна характеристика прагматизму (Ч.Пірс, В.Джеймс, Дж.Дьюї).
Філософія атеїстичного екзистенціалізму: основні теми і проблеми (Ж.-П.Сартр, А.Камю).
Філософське значення психоаналізу (З.Фрейд, К.Юнг).
Філософія неотомізму: розвиток філософської традиції (Е.Жільсон, Ж.Марітен, К.Войтило).
Проблема розуміння в герменевтиці.
Філософія постмодернізму: деконструкція людини і культури (Ж. Дерріда).
Провідні ідеї української філософії та їх оцінка.
Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
Філософія в Києво-Могилянській академії у 2 пол. 17 – 18 ст.
Філософія Г.С.Сковороди: вчення про три світи і дві натури.
Соціально-філософські погляди Г.С.Сковороди: ідея «сродної праці».
Соціально-філософські погляди Т.Г.Шевченка.
«Філософія серця» П.Д.Юркевича.
Філософські ідеї В.Вернадського.
Соціально-політичні погляди В.Липинського та Д.Донцова: порівняльна характеристика.
Розвиток філософської думки в Україні за радянської доби.
Сучасна українська філософія: ключова проблематика та стрижневі тенденції.
Становлення онтологічного знання в європейській філософій традиції.
Основні категорії філософської онтології: буття, суще, сутність, існування.
Буття як предмет філософського аналізу.
Основні форми буття та їхній взаємозв’язок.
Філософській сенс вчення про матерію. Основні рівні організації матеріального буття.
Поняття «матерії» в історії філософії.
Категорії руху, розвитку, спокою в онтології.
Основні властивості простору й часу: субстанційна та реляційна концепції.
Діалектика як теорія і як метод.
Альтернативи теорії діалектики (метафізика, некласичні моделі діалектики, концепція глобального еволюціонізму).
Походження та сутність свідомості.
Структура свідомості (сфери та рівні).
Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального.
Пізнання як предмет філософського аналізу (пізнаваність світу, структура та закономірності процесу пізнання).
Концепції істини в історії філософії.
Основні підходи до проблеми пізнання: гносеологічний оптимізм, агностицизм, скептицизм.
Чуттєве та раціональне в пізнанні, їх основні форми та взаємозв’язок.
Наукове пізнання: структура та функції.
Методи і форми емпіричного рівня наукового пізнання.
Методи і форми теоретичного рівня наукового пізнання.
Методології загальнонаукового наукового рівня (аналіз, синтез, аналогія, моделювання).
Методології конкретно-наукового рівня (герменевтичний аналіз, математичний аналіз).
Методологічне забезпечення сучасних економічних досліджень.
Ненаукові форми пізнання: буденне, релігійне, художньо-естетичне.
Сутність людини як предмет філософської антропології.
Антропосоціогенез. Єдність біологічного і соціального в людині.
Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.
Особистість і суспільство: соціальні ролі особистості.
Сенс життя: проблема «справжнього» та «несправжнього буття».
Парадокси свободи: філософській аналіз.
Загальнолюдські цінності: ілюзія чи реальність?
Творчі здібності людини: умови розвитку, можливості, межі.
Поняття «суспільство» в філософії.
Структура суспільства. Сфери суспільного життя та їх взаємозв’язок.
Природа як передумова виникнення й розвитку людського суспільства.
Роль суспільства у перетворенні та відтворенні природи.
Суспільна свідомість та її структура (сфери, рівні, форми).
Роль матеріального виробництва в існуванні та розвитку суспільства.
Духовне життя суспільства. Особливості духовної культури суспільства.
Людина як творець і творіння культури.
Мораль та моральність: сутність і функції.
Політична і правова свідомість: сутність та роль у суспільстві.
Глобалізація як визначальний феномен сучасності: сутність, можливі сценарії. Необхідність планетарного мислення.
Філософській аналіз глобальних проблем сучасності та шляхи їх розв’язання.
Екологічні проблеми сучасності.
Екологія та екологічні проблеми в Україні.
Поняття соціального передбачення та прогнозування майбутнього.
Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
Історичні закони. Єдність та різноманітність історичного процесу.
Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.
Мета та сенс історичного розвитку за К.Ясперсом. Поняття «осьового часу».
Спрямованість історичного процесу. Критерії суспільного розвитку.
Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу.
Особливості філософського розуміння культури.
Поняття «цивілізація»: ґенеза та розуміння його в філософії.
Співвідношення культури і цивілізації в концепціях О.Шпенглера та М.Бердяєва.
Цивілізаційна концепція С.Хантінгтона.
Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку у майбутньому.
Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.
Концепція «Третьої хвилі» А.Тоффлера.
Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.
Філософські засади економічної теорії А.Сміта.
Філософсько-методологічні засади політекономії К.Маркса.
Філософія грошей Г.Зіммеля.
М.Вебер про взаємозалежність ментальності та господарського устрою.
Теорія зайнятості та грошей Дж.М.Кейнса.
Економіка і розвиток суспільства (Ф.Хайек).
Еволюція методології економічної науки.
Сутність сучасних дискусій про співвідношення економіки та етики.
1.Світогляд: його сутність і структура Світогляд – це сукупність поглядів та уявлень людини про світ ,які визначають її ставлення до різноманітних явищ дійсності,життєву позицію та ціннісні орієнтації. Світогляд – складна і суперечлива єдність знань, ідеалів, мрій, цілей, сподівань, інтересів, бажань, надій, вірувань, переконань, емоцій, почуттів, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають аспекти мислення та норми діяльності особи. Через світогляд завжди відшукується смислова основа буття та відбувається прилучення до духовного світу як предків, так і сучасників. Світогляд – багатовимірне і складне утворення, що характеризує активне самовизначення людини, динаміку її певного способу життя й думки. Світогляд – необхідна складова людської свідомості взагалі, яка поєднує різні щаблі як загальнолюдського, так і особистісного досвіду. Головними поняттями світогляду є світ та людина. Він відображає не стільки об’єктивне бачення скільки суб’єктивне. Головним завданням постає формування загальної картини світу. У процесі свого розвитку світогляд знайшов своє віддзеркалення у формах міфології,релігії,та філософії. У своїй основі світогляд має таку структуру : світовідчуття(емоційно-психологічний рівень),світосприйняття (певний досвід формувань уявлень про світ з використанням наочних образів),світорозуміння (пізнавально-інтелектуальний рівень).
2. Основні історичні типи світогляду
Мова йде про історичні типи світогляду, які складалися по мірі духовного розвитку людства взагалі. Це – міфологія, релігія, філософія,наука і мистецтво. Утворення кожного нового типу світогляду не означало відкидання попереднього, хоча всі вони й демонструють певну послідовність культурного дозрівання людської спільноти. До того ж і в міфології, і в релігії, і в філософії, і в науці, і в мистецтві ґрунтовними, базовими
залишаються поняття «людина» і «світ». саме вони спонукають до нових міркувань з приводу нескінченних проблем їхнього співіснування.
Ступені історичного розвитку світогляду:
античний,середньовічний,гуманістький(ренесанс),новий час,новітній час.
За способом розумiння людиною свого мiсця світі можна виділити кілька основних типів світогляду:
1.Міфологічний - це результат практично-духовної дiяльностi людини. У мiфологiчному свiтоглядi людина не вiдокремлює себе вiд речей природного світу, а окрема людина не вiдокремлює себе вiд суспiльства в цiлому. В мiфологiчному свiтоглядi не існує чiткої межi мiж мисленням та мовленням, свiдомiстю та реальнiстю, предметом та думкою про предмет. Людина і світ нерозривні; людина прагне перебувати в гармонії зі світом)
2.Релiгiйний свiтогляд через віру в потойбічне божественне начало формує у людини ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином людина досягає гармонії.
3. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвiту. Порiвняно з наукою її особливiсть полягає в тому, що вона дає змогу об’єктивно, в теоретичнiй формi осмислити світ як світ людини, розглянути мiсце i становище людини у світi, її смисложиттєві проблеми.
4. Науковuй свiтогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Cвіт у ньому об’єктивно розглядається таким яким він є незалежно вiд людини, а людина вбачається в ньому тiльки частиною світу – природи чи суспiльства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людинi поставити закони природи собi на службуаби створити оптимальні умови свого існування.
5. Мистецтво є практично-духовною дiяльнiстю. Людина постає у ролі митця-художника, що створює суб’єктивний образ об’єктивного світу, в якому він досягає гармонії з цим світом.
3. Філософія і світогляд: сутність і співвідношення
Філософія – це теоретично обґрунтований світогляд, найбільш зріла форма духовної культури. Саме слово «філософія» (від грец. phileo – люблю та sofia – мудрість) буквально означає «любов до мудрості». Початково поняття «філософія» мало значно більш широкий зміст,ніж згодом. Воно було синонімом теоретичної думки взагалі і науки, що народжувалась. Філософія існувала як сукупність всіх знань, а філософом вважався мудрець, якого цікавили і причини людських хвороб, і хід зірок у небі, і закони віршування, і політичні пристрасті, і сенси життя та смерті, і багато чого іншого. Філософія справді була своєрідною «колискою» всіх наук, які формуватимуться по мірі накопичення інформації про той чи інший об’єкт світу. Більш того, «любов до мудрості» передбачала і міркування про природу людини, її долю, належне улаштування та цілі людського життя. Мудрість була покликана врівноважити складні взаємовідносини людини зі світом, узгодити знання і дії. Виникнення філософії означало появу особливої духовної мети – пошуку гармонії знань про світ з життєвим досвідом людей, з усіма їх віруваннями, ідеалами й надіями.
Філософія розширює і систематизує знання людей про світ, людину, суспільство, допомагає зрозуміти світ як єдину складну систему. Відображуючи ставлення людини до світу, погляди на мету та сенс життя, на зв'язок її інтересів і потреб із загальною системою соціальної та природної дійсності, філософія є підґрунтям соціальної орієнтації людей. Вона визначає світоглядний підхід людей до оцінки явищ і речей, осмислює і обґрунтовує світоглядні ідеали, накреслює стратегію їх досягнення.
Оскільки потреба самовизначитися в житті характерна для всіх людей, але не всі люди є філософами, то найпершою формою орієнтації людини в житті є світогляд. Світогляд – це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані у єдину систему, у центрі якої завжди перебувають уявлення людини про себе.