§ 1. Поняття і система європейського права навколишнього середовища

Правове утворення, яке називають європейським правом, є, по суті, правом Європейського Союзу. Систему цього права станов­лять акти різних рівнів. Це, зокрема, акти так званого первинного права, тобто документи, які заклали фундамент інтеграційного утворення, яке нині має назву Європейського Союзу. Саме на їх положеннях базуються всі законодавчі акти ЄС, що приймаються для регулювання конкретних питань у різних сферах суспільного життя Співдружності. Саме вони вказують міру дозволеного і мож­ливого в правовому регулюванні на рівні ЄС та держав-членів, закріплюють інституційне забезпечення відповідної правової рег­ламентації, способи захисту правових настанов ЄС від порушень тощо.

Акти первинного права почали формуватися з другої половини 50-х років XX ст., коли були засновані три європейські співтовари­ства: Європейське економічне співтовариство, Європейське співто­вариство вугілля і сталі та Європейське співтовариство з атомної енергії. Ними є:

— Римський договір про заснування Європейського еко­номічного співтовариства 1957 р. (з 1993 р. — Договір про засну­вання Європейського співтовариства),

816

§ 1. Поняття і система європейського права навколишнього середовища

• Д оговір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. з наступними змінами, внесеними Мааст­ рихтським договором (Договір про утворення Європейського Сою­ зу 1992 р.), Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким дого­ вором 2001 р., а також актами про приєднання;

• Договір про злиття 1965 р.;

• Договір про Європейський Союз 1992 р., зі змінами, внесе­ ними Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким договором 2001 р.;

• Єдиний європейський акт 1986 р.;

• акти про приєднання нових держав-членів.

У сучасний період відбуваються суттєві зміни в підходах до пра­вового регулювання діяльності ЄС. Це пов'язано з прийняттям у червні 2004 р. у Брюсселі (Бельгія) Конституції Європейського Со­юзу. 29 жовтня того ж року на саміті глав держав — членів ЄС у Римі Конституція була підписана главами усіх 25 членів Євросою-зу. Після ратифікації цього важливого акта державами він набуде чинності. На це відводиться два роки. Після цього установчі дого­вори як акти первинного права ЄС втратять чинність.

Крім установчих документів, які отримали назву «первинного» права, законодавчу базу ЄС становлять акти т. з. «вторинного» права. Серед них — акти різних типів, різної юридичної сили, різної сфери дії, різного порядку імплементації та застосування державами-членами. До актів вторинного права належать: а) нор­мативні акти обов'язкової сили, б) акти «м'якого» права; в) акти тлумачення права.

До нормативних актів обоє 'язкової сили належать:

• регламенти — правові акти ЄС прямої дії, що мають загаль­ нообов'язкову юридичну силу для всіх держав-членів і застосову­ ються ними безпосередньо, без транспозиції їх норм у національні правові системи; регламентами, зокрема, затверджуються норми щодо експорту та імпорту в межах співтовариства небезпечних хімічних продуктів; вимоги до пакування й етикетування; регла­ ментами ж урегульовані питання впровадження в межах ЄС систем екологічного менеджменту та екологічного аудиту та цілий ряд інших відносин, регулювання яких має бути одноманітним у межах всього Союзу;

• директиви — найбільш поширений і гнучкий тип правових актів ЄС, який дозволяє поєднати спільну стратегію ЄС у вирі-

27 5-200 817

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

ш енні тих чи інших питань і індивідуальний підхід кожної держави до шляхів досягнення встановленої мети; директиви визначають цілі, яких треба досягти, основні напрями і строки їх досягнення; одночасно вони вимагають транспозиції, тобто перенесення ключо­вих положень в акти внутрішнього законодавства держав-членів, якими, зокрема, визначаються й шляхи та засоби досягнення цілей і пріоритетів ЄС, закріплених у директивах; у директиві міститься вказівка на граничний термін, до перебігу якого держава-член має прийняти акт власного законодавства з відповідних питань (як пра­вило, від 18 місяців до двох років); безпосередньо директиви не застосовуються, однак у випадку неприйняття державою-членом протягом періоду, наданого для транспозиції, акта власного законо­давства Європейський суд може винести рішення щодо безпосеред­нього застосування директиви відносно такої держави;

• рішення — як і регламенти, це акти прямої дії, що не потре­ бують транспозиції в національне законодавство держав-членів, а застосовуються безпосередньо адресатами, якими можуть бути як держави-члени, так і юридичні чи фізичні особи; на відміну від регламентів, дія яких поширюється на необмежене коло осіб, рішення, як правило, адресні, тобто адресовані обмеженому колу суб'єктів; крім того, в формі рішення ЄС висловлює свою позицію стосовно міжнародних багатосторонніх конвенцій, одночасно на­ даючи повноваження щодо виконання формальностей по підпи­ санню, приєднанню тощо певним особам;

• міжнародні договори, однією із сторін яких є Європейське співтовариство (після 1992 р. — Європейський Союз); ЄС є сторо­ ною великої кількості міжнародних багатосторонніх, регіональних (європейських) та двосторонніх договорів екологічного спрямуван­ ня, зокрема, таких як Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, Віденська конвенція про захист озоно­ вого шару і Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, та багато інших; більшість з таких договорів підля­ гають наступній ратифікації всіма державами-членами.

До актів «м'якого права» належать документи, що не містять конкретно-регулюючих норм, а мають на меті зорієнтувати держа­ви на відповідну лінію, напрям, стратегію поведінки, або є актами рекомендаційного характеру. Серед них виділяють:

— резолюції — документи ЄС, що приймаються з найбільш важ­ ливих політичних питань; резолюціями, зокрема, затверджуються

818