19.Трудова теорія походження людини.

Трудова теорія антропогенезу сформульована Ф.Енгельсом у роботі «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину». Суть теорії: праця творила саму людину. Справді,праця,трудова діяльність людей,спрямовані на задоволення їхніх потреб,насамперед щодо їжі й захисту від ворогів,були тим могутнім стимулом,який перетворював вигляд людини протягом четвертинного періоду й створив суспільство. Передлюди,очевидно,вже навіть виготовляли знаряддя. Найновіші знахідки решток перед людей разом з найпростішими кам’яними знаряддями дають підставу вважати,що свідомій трудовій діяльності найдавніших людей передувала умовнорефлекторна,твариноподібна трудова діяльність їхніх безпосередніх предків. Але деякі вчені вважають,що вже з першими штучними знаряддями праці на Землі зявилася людина.

20.Пітекантропи та їх місце в антропогенезі.

Пітекантроп (від грец. πίθηκος — «мавпа» і ἄνθρωπος — «людина», «яванська людина») — викопний підвид людей, який колись розглядали як проміжну ланку еволюції між австралопітеками і неандертальцями. Мешкав близько 700^[1]- 27^[2] тисяч років тому. В даний час пітекантропа розглядають як локальний варіант Homo erectus(поряд з гейдельберзькою людиною в Європі та синантропом в Китаї), характерний виключно для Південно- Східної Азії і не породив безпосередніх предків людини. Не виключено, що прямим нащадком яванської людини є Людина флореська. Пітекантроп невисокого зросту (трохи більше 1,5 метра), з прямою ходою і архаїчною будовою черепа (товсті стінки, низька лобова кістка, виступаючі надочноямкові валики, скошене підборіддя). За обсягом мозку (900–1200 см³) займав проміжне положення міжлюдиною вмілою ( Homo habilis) і неандертальськj. людиною, людиною розумною.

21.Знахідки залишків найдавніших предків людини на території Європи.

Homo heidelbergensis («Гейдельберзька людина», названа так на честьГейдельберзького університету) — вимерлий вид роду Homo, який, можливо, був прямим предком як Homo neanderthalensis в Європі так і Homo sapiens. Найкращі рештки цих гомінідів датовані від 600 до 400 тис. років тому. Кам'яні знаряддя Homo heidelbergensis близькі до ашельських знарядь Homo erectus. Кісткові рештки людей ашельської доби – велика рідкість, кожна така знахідка стає справжньою науковою сенсацією. На теренах України і Польщі їх поки що не виявлено. Однак фізичні риси „праєвропейців”, які залишили тут найдавніші археологічні пам’ятки, можна реконструювати на підставі знахідок в інших країнах Європи, а саме: нижньої щелепи людини, яка жила близько 500 тис. років тому (місцезнаходження біля м.Гейдельберг у Німеччині); черепа двадцятирічного мисливця, вбитого десь 400 тис. років тому (печера Араго в Східних Піренеях у Франції); фрагмента потиличної кістки, яка датується цим же часом (стоянка біля с. Вертешселлеш в Угорщині); кістяк гарної збереженості чоловіка, який помер близько 300 тис. років тому (печера Петралона біля м. Салоніки в Греції) тощо. Усі ці розрізнені знахідки мають одну спільну рису: мозаїчне переплетіння дуже архаїчних і сучасніших ознак своєї морфологічної будови, що й дало підстави для виокремлення „архаїчних сапієнсів”.За даними археології, основу життєдіяльності „гейдельберзької людини” становило загінне полювання на великих тварин, ефективність якого забезпечувалась багатьма чинниками, а саме: спільними узгодженими діями членів первісних колективів, наявністю досконалих знарядь, використанням вогню. У пошуках здобичі колективи „архаїчних сапієнсів” постійно переміщались із місця на місце, поступово освоюючи регіони з помірним, прохолодним кліматом. Рятуючись від холоду, вони активно освоювали печери і навчились будувати штучні житлові конструкції.