10.Лінгвістичні джерела до вивчення культурної антропології.

Важливим джерелом уявлень про минуле народу можуть бути лінгвістичні дані. Всі сучасні мови формувалися в міру розвитку суспільства й зберегли в собі сліди дуже далекого минулого. Наприклад,слово «стріляти» походить від слова «стріла»,тобто належить до тієї епохи,коли стріляли з лука стрілами. В міру суспільного розвитку змінювалися значення,зміст (семантика) слів. Вивчення сучасних мов дає змогу встановлювати факти історичних зв язків між народами,бо мовні сім ї – це групи мов,здебільшого й народів,пов язаних спільністю походження. Серед інших лінгвістичних даних дуже важливі дані ономастики,тобто науки про назви. Всі її три складові частини – антропоніміка (наука про імена людей); етноніміка (наука про назви народів); топоніміка (наука про географічні назви) мають однаково важливе значення для відтворення минулого. Вони дають змогу робити висновки про характер стародавнього природного середовища,господарські заняття,племінний склад і міжплемінні відносини,релігійні вірування тощо.

11.Писемні джерела до вивчення культурної антропології.

Первісна історія – історія в основному безписемна: саме виникнення впорядкованої писемності Морган розглядав,а дехто розглядає й тепер,як одну з ознак переходу від первісного суспільства до класового. Але внаслідок нерівномірності історичного розвитку цивілізація і писемність виникли в різних суспільствах у різний час. Писемні джерела поділяються на наративні (оповідні) й актові (офіційні документи). Вони мають велику цінність для історичної реконструкції життя первісних суспільств,даючи змогу ніби історизувати (тобто вивчати за допомогою власне історичних даних) їх іззовні.

12.Загальноісторична періодизація первісної історії у вітчизняній та зарубіжній науці.

Загальну періодизацію первісної території вперше створив у 70-х роках минулого століття видатний американський етнограф Льюїс-Генрі Морган,який близько підійшов до історико-матеріалістичного розуміння первісності. Використовуючи усталений у 18 ст. поділ історичного процесу на епохи дикунства,варварства і цивілізації, він поділив епохи дикунства і варварства на нижчий,середній і вищий ступені. Нижчий ступінь дикунства починається з появи людини і членоподільної мови, середній – з виникнення рибальства і застосування вогню, вищий – з появи лука і стріл. Перехід до нижчого ступеня варварства знаменується запровадженням гончарства,з поширенням землеробства й тваринництва починається середній,а з освоєнням заліза – вищий ступінь варварства. З винайденням буквеного письма – алфавіту починається епоха цивілізації,тобто класового суспільства.

13.Археологічна періодизація первісної історії.

Археологічна періодизація ґрунтується на соціальних чинниках,а саме: змінах у характері матеріалу,з якого виготовлені основні знаряддя праці і предмети побуту,а також у техніці й технології їхньої обробітки. Наукою був запропонований поділ історії суспільства на кам яний,бронзовий та залізний віки,що послідовно змінювали один одного. Сучасна періодизація кам яного віку має такий загальний вигляд: стародавній кам яний вік – палеоліт; середньокам яний вік – мезоліт; новий кам яний вік – неоліт. Палеоліт поділяється,в свою чергу, на ранній(нижній), пізній(верхній). Ранній палеоліт: олдувай, ашель, мустьє. Пізній палеоліт: ранній,середній і пізній періоди. Більшість сучасних дослідників розглядає мезоліт як окрему археологічну епоху. Далі неоліт,бронзовий вік,залізний вік.