7.Антропологічні джерела до вивчення культурної антропології.

Антропологія – це наука про біологічні особливості людини та її предків. Палеоантропологія – підрозділ антропології,який вивчає рештки стародавніх людей. Палеоантропологічні джерела є прямими свідками далекого минулого. Без них важко уявити собі фізичний вигляд людини протягом її еволюції до сучасного типу. Крім того,антропологічні рештки дають змогу вирішити ще цілу низку питань, пов язаних із походженням людини: про виникнення та розвиток мислення і мови,розселення людини на земній кулі,походження людських рас. Також досліджують питання генезису людського суспільства. Простежуючи на антропологічних рештках становлення прямоходіння,розвитку руки і мозку,ми отримуємо інформацію і про процес зародження та розвитку трудової діяльності,про особливості психіки первісної людини,а водночас і про рівень здатності людей окремих історичних епох до праці,мислення і мови. Ці відомості є важливим джерелом для вирішення складних питань формування людського суспільства,взаємовідносин між членами первісних колективів,формування ідеологічних уявлень. Вивчення скелетних решток первісної людини – шлях до пізнання й інших характеристик первісного суспільства. Палеоантропологія дає важливі дані для вивчення стану фізичного розвитку людей різних епох,їхніх травм і захворювань,а також про методи їх лікування.

8.Геологічні джерела до вивчення культурної антропології.

За даними геології історики відтворюють зміни рельєфу протягом усієї історії людства. Так,у різні історичні епохи рельєф України значно змінювався. Під час останнього зледеніння,наприклад,Чорне море взагалі перетворилось на невеличке озеро,Азовське море практично пересохло,а Дніпро,Південний Буг,Дністер та Дунай на західному шельфі сучасного Чорного моря зливалися в одну річку і вже разом упадали на рівні акваторії Варна – мис Сарич (Південний Крим) у стародавнє озеро. Зниження рівня Чорного моря й узагалі Світового океану внаслідок наступу льодовика призвело до відчутних змін берегової смуги морів та океанів,поглиблення річкових долин,трансформації рослинного і тваринного світу,що,у свою чергу,не могло не вплинути як на процес розселення первісних колективів,так і на засоби їхньої адаптації до навколишнього середовища.

9.Етнографічні джерела до вивчення культурної антропології.

Одна з галузей історичної науки – етнографія,вивчає особливості культури й побуту народів земної кулі,досліджує племена й народності,а також ті первісні пережитки,які збереглися в побуті розвиненіших народів. Завдяки етнографічним джерелам вдалося дістати повніше уявлення про різні ступені суспільного розвитку в минулому. Для реконструкції віддаленого минулого велику вагу має вивчення пережитків,тобто слідів і залишків минулого,що збереглися в пізніших суспільствах. Такі пережитки спостерігаються в обрядах (весільних,святкових,поховальних), в одязі,прикрасах,у влаштуванні житла тощо. Первісні культи та інші вияви первісного життя знайшли своє відображення фольклорі – казках,піснях,билинах,загадках,замовленнях тощо. Усні традиції аборигенів – дуже важливе етнографічне та водночас фольклорне джерело.