5. Основні концепції в наукових дослідженнях: неоеволюціонізм,універсальний еволюціонізм,білінійний еволюціонізм,диференціальний еволюціонізм.

З 50 – 60-х рр. серед певної частини етнографів-теоретиків США почався поворот до історизму. З явився новий напрям,який дістав назву «неоеволюціонізму». Неоеволюціонізм представлений кількома теоретичними течіями. Одна з них,так званий «універсальний еволюціонізм»,близька до морганівського розуміння первісної історії. ЇЇ визначний глава Л.Уайт та його учні Е.-Р. Сервіс і М.-Д. Салінс намагаються виявити передусім загальні риси в історичному розвитку людства. До «універсального еволюціонізму» близькі М.-Х. Фрід («Еволюція політичного суспільства») і деякі менш відомі етнографи. Прихильники іншої течії,що дістала назву «багатолінійного еволюціонізму»,також намагається дослідити розвиток первісного суспільства,але виявляють перебільшену увагу до специфічних,не підпорядкованих загальним закономірностям варіантам,зумовленим особливостями природного середовища.(основоположник і глава цієї течії – Дж.Стюард). Було зроблено спробу також поєднати концепції універсального й багатолінійного еволюціонізму в так званому «диференційованому еволюціонізмі»,що бере до уваги як розходження,так і зближення ліні культурного розвитку (Р.Карнейро).

6.Археоелогічні джерела до вивчення культурної антропології.

Первісна історія – це дописемна історія. Прямі свідчення,що дійшли до нас з тих далеких часів,це лише невелика частина матеріальних решток життєдіяльності первісних людей та окремі палеоантропологічні знахідки. Пошуки і дослідження пам яток первісної культури потребують спеціальних знань,навичок,інтуїції Цим займається окрема наука – археологія,насамперед її підрозділ – первісна археологія. Матеріальні рештки,які здобуває і вивчає археологія,дістали назву «археологічні джерела». Археологічні джерела складають лише незначну частину тієї живої культури,яка функціонувала минулому. Але в усіх випадках на момент дослідження інформація,що здобувається з археологічних джерел,є первинною і основною. Матеріали,на які спирається первісна історія: насамперед це знаряддя праці,що збереглися від найдавніших часів, з моменту виникнення людства; кістки тварин та людей. Пізніше археологічні колекції збагачуються, з являються спочатку вогнища,а згодом і рештки найдавніших жител; у житлах знаходять різні кістяні вироби,прикраси,амулети,музичні інструменти,кам яні і кістяні фігурки людей і тварин. Ще пізніше – поява посуду,металевих виробів. Відтворений на основі археологічних джерел історичний процес є дещо схематичний. У такій первісній історії відсутні дійові особи,немає героїв. У ній діє абстрактна людина,проте вона виготовляє конкретні знаряддя праці,будує житла,розпалює вогнища,полює на конкретних звірів. Але й у наш час археологічні джерела,незважаючи на всю складність їх дослідження,є єдиними прямими й тому найбільш об активними свідками далекого минулого людства.