59.Патронімія та її структура. Пережитки патронімії в різних європейських,в тому числі і слов янських народів.

Зростаючи,патріархальна сімя поділялася на інші близькоспоріднені сімї. Вони були об’єднані господарською взаємодопомогою,громадською солідарністю,спільним культом,нарешті особливою назвою. Такі групи,що їх вперше вивчив радянський етнограф М.Й.Косвен,дістали назву патронімій. Розрізняють два аспекти патронімій: генеалогічний (обєднання лише кровних родичів) локальний (обєднання родичів разом з їхніми жінками,своєрідна субобщина). Усі члени патріархальних сімей і патронімій,які походили від одного предка,становили патріархальний рід. Родові належала верховна власність на землі,що розділялась між патроніміями та сімями,однорідні успадковували майно,коли не було безпосередніх спадкоємців,мали право переважної купівлі. У суспільному відношенні члени роду були пов’язані обов’язком взаємодопомоги,взаємної відповідальності й захисту, в ідеологічному відношенні – спільним культом предків – родоначальників, тепер уже не тотемічних,а антропоморфних,спільними релігійними церемоніями,святами тощо.

60.Сусідська община та її характерні риси в європейських землеробських народів.

Сусідська (інакше — сільська, землеробська, територіальна, поземельна) община — територіальна спільність людей, які не пов'язані родинними зв'язками, але займають певну обмежену територію колективно оброблюваних земель.

Сусідська община прийшла на зміну родовій общині в епоху розпаду первісного суспільства та зародження класового суспільства. Вона складалася з окремих сімей, не пов'язаних між собою родинними зв'язками. Для такої общини, як правило, характерне поєднання приватної власності з колективною власністю на землю та деякі засоби виробництва (господарський двір, знаряддя праці, худоба тощо).

Виникла в процесі поглиблення майнової диференціації.

Сусідська община (також називається сільській, територіальної або селянської) – це поселення людей, яких не пов’язують кровні узи, але вони займають певну обмежену територію, яку обробляють колективно. Кожна входить в общину сім’я має право на частину общинної власності.

Люди працювали вже не спільно. У кожної родини був свій ділянку землі, рілля, знаряддя праці, худобу. Однак на угіддя (ліс, пасовища, річки, озера, тощо) існувала і раніше общинна власність.

Сусідська община перетворилася в організацію, включену в суспільство як підлеглий елемент, що виконує лише частину суспільних функцій: накопичення виробничого досвіду, регулювання землеволодіння, організація самоврядування, збереження традицій, відправлення культів і т.д. Люди перестають бути родовими істотами, для яких приналежність до громади мала всеосяжне значення; вони стають вільними.

61.Община в кочових племен Західної та Середньої Азії.

62.Зміни в духовному житті в період переходу від первісності до цивілізації.

Релігія еволюціонувала й ускладнювалася. В міру нагромадження знань про свою власну і зовнішню природу первісне людство дедалі менше ототожнювало себе із зовнішньою природою,дедалі більше усвідомлювало свою залежність від невідомих йому добрих і злих сил,які здавалися надприродними. Сили зла намагалися власкавити,добрим силам почали вклонятися як постійним оборонцям і заступникам роду. З розвитком родового ладу й анімізму почала зароджуватися віра в духів померлих прабатьків роду,які допомагають йому. Почав утворюватися культ природи,що уособлювалася в образах різних духів тваринного і рослинного світу,земних і небесних сил. Почала складатися магічна практика зміцнення сили,сонця,збільшення родючості землі,викликання дощу.