48.Розвиток позитивних знань в добу пізньої родової общини: розвиток мистецтва ранньоземлеробських племен; мистецтво мисливських та риболовецьких племен.

В образотворчому мистецтві пізньоеолітичних і енеолітичних племен в основному тривав далі перехід до умовної манери. Тогочасні твори відображають прагнення до навмисної спрощеності. Дуже поширився декоративний напрям в мистецтві,тобто прикрашування ужиткових речей,особливо одягу,зброї та начиння,художнім розписом,різьбою,вишивкою,аплікацією тощо. Образотворче мистецтво палеоліту частіше було реалістичним,а неоліту – частіше умовним. Такий поворот у первісному мистецтві був пов'язаний з тим,що після переходу від мисливського господарства до землеробства й скотарства інтерес до звіра почав слабшати,а інтерес до людини ще тільки зароджувався. Розвивалися далі й інші форми мистецтва,зокрема усна,музична і танцювальна народна творчість.

49.Релігійні уявлення в добу пізньої родової общини.

Релігія еволюціонувала й ускладнювалась. В міру нагромадження знань про свою власну і зовнішню природу первісне людство дедалі менше ототожнювало себе з зовнішньою природою,дедалі більше усвідомлювало свою залежність від невідомих йому добрих і злих сил,які здавалися надприродними. Сили зла намагалися власкавити,добрим силам почали вклонятися як постійним оборонцям і заступникам роду. Почала зароджуватися віра в духів померлих прабатьків роду,які допомагають йому. Почав утворюватися культ природи,що уособлювалася в образах різних духів тваринного і рослинного світу,земних і небесних сил. З виникненням землеробства пов’язана поява культу вирощуваних рослин і тих сил природи,від яких залежав їхній ріст,особливо сонця й землі. Релігія відображала та ідеологічно закріплювала визначну господарську й суспільну роль жінки.

50.Передумови розкладу первісного суспільства. Металургія кольорових металів та її історичне значення.

Безпосередньою умовою розкладу первісного суспільства була поява регулярного надлишкового продукту,який створював можливість експлуатації людини людиною. Це,в свою чергу було зумовлене дальшим значним зростанням продуктивних сил і насамперед успіхами в розвитку виробляючого господарства,бо здебільшого лише воно давало змогу забезпечити одержання сталого регулярного надлишкового продукту перетворення його на додатковий продукт. Вік металів поділяється на два періоди : бронзовий і залізний.

Бронзовий вік – період історії людства,коли дуже поширилися виготовлені з бронзи знаряддя праці і зброя,що їх вживали поряд з кам’яними або замість них. Бронза – сплав міді й олова,іноді також сурми,свинцю,арсену або цинку в різних пропорціях. Так само як і мідні,бронзові знаряддя не витісняли кам’яних,тому,що в ряді випадків робочі властивості каменю вищі,ніж бронзи,а також камінь, придатний для виготовлення знарядь,був майже скрізь,а джерела сировини для бронзи,особливо олово,дуже рідко трапляються. Племена,які жили в районах,багатих на мідні та олов’яні руди,спеціалізувалися на добуванні металу й постачали його населенню сусідніх країн. Найбільш ранні металеві знаряддя своїми формами цілком тотожні кам’яним. Лише поступово людство виробило такі форми знарядь,в яких найдоцільніше використовувалися властивості нового матеріалу: сокири,долота,молоти,кайла,мотики,серпи,ножі,кинджали,мечі,наконечники списів,стріл. Впровадження у виробництво металу відіграло винятково важливу роль у розвитку всіх галузей господарської діяльності,насамперед у розвитку землеробства й скотарства. Бронзові сокири дуже полегшили процес розчищення нових ділянок для землеробства. Все це спричинило перехід від ручних знарядь до орних,що їх тягли тварини. Розвиток ремісничої діяльності(вироблення знарядь праці,речі домашнього вжитку,прикраси,зброя). Бойове спорядження поширилося (меч,бойова колісниця).