42.Досвід та знання:природознавство,токсикологія,анатомія,медицина,математика,школа та виховання.

Умови життя насамперед вимагали нагромадження знань про навколишню природу. Щоб підтримувати своє існування,населення повинно було досконало знати топографію своєї кормової території,корисні і шкідливі властивості рослин,шляхи пересування й звички тварин,особливості різних мінералів,видів деревини,а також уміти завбачати погоду й читати сліди. Треба було також уміти добре орієнтуватися в місцевості,що вимагало доброго знання зоряного неба. Значно розвинулися й такі практичні знання як медицина,токсикологія. Людина опанувала найпростіші раціональні способи лікування переломів,вивихів і ран,видалення хворих зубів та інших нескладних хірургічних операцій,лікування зміїних укусів,наривів,застуди та ін. захворювань. Щодо лічби,то її породжували реальні життєві потреби, й вона довго існувала лише в життєвій практиці людей. Ділення появилось найшвидше,пов’язані з поділом однородцями здобичі. У ще більш зародковому стані ніж лічба,перебували вимірювання відстані та обчислення часу.

43.Виникнення землеробства в Старому Світі.

Апогеєм розвитку привласнюю чого господарства ранньородової общини було досягнення відносної забезпеченості продуктами природи. Землеробство виникло з високоорганізованого збиральництва,в процесі розвитку якого людина навчилася доглядати дикі рослини й одержувати з них новий урожай. Вже австралійці іноді пополювали зарості злаків. Також інше населення робили підрізування верхівок дерев,вирубування чагарників,що заважало рости деревам. На деяких стоянках доби мезоліту археологічно простежено ознаки високоорганізованого збиральництва. Це натуфійська культура,поширена в Палестині та Йорданії. (8 тисячоліття до н.е.). Основні заняття натуфійців: мисливство,рибальство й збиральництво. Серед натуфійських знарядь знайдено камяні вкладні,що становили разом з кістяною ручкою серпи,своєрідні мотички з кістки,а також камяні базальтові ступки й товкачі,якими,очевидно,подрібнювали зерно.

44.Одомашнення тварин та зародження скотарства. «неолітична революція» та її значення для наступного розвитку людства.

Питання про виникнення скотарства залишається предметом дискусії між моноцентристами та поліцентристами. Перші вважають,що воно поширилося з Передньої Азії,де,за сучасними палеозоологічними й археологічними даними,було вперше одомашнено рогату худобу,свиню,осла. Другі вважають,що скотарство конвергентно виникало в різних груп первісного людства й принаймні деякі види тварин було одомашнено зовсім незалежно від впливу передньоазійського осередка: двогорбого верблюда в Середній Азії, коня в європейських степах, оленя в Північному Сибіру, гуанако та морських свинок в Андах. Виникнення землеробства випереджало виникнення скотарства,тому що для одомашнення тварин була потрібна міцна кормова база. З виникненням землеробства та скотарства відбувся перехід від привласнення людиною готових продуктів природи до виробництва їх.

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності. З переходом до виробництва продуктів харчування людина одержала вільний час, тому не дивно, що виникли нові види ремесла: ткацтво, обробка обсидіану (вулканічного скла) і початки металургії.  Виникає соціальна організація, що базується на сільському господарстві, а саме — родоплемінний лад, в якому поряд з родовими велику роль відіграють сусідські і територіальні відносини. Прогрес господарства й ускладнення соціального життя вплинули на розвиток духовної культури неолітичного суспільства. З'явились перші карти — означення маршрутів, нанесені на деревну кору, дерево чи шкіру. Такою ж мірою еволюціонувала й ускладнилась релігія. По мірі накопичення знань про навколишній світ і про самих себе люди пізньої палеолітичної общини все менше ототожнювали себе з природним середовищем, все більше усвідомлювали свою залежність від незвіданих надприродних сил.