1.Основні концепції в наукових дослідженнях:

еволюціонізм.

Еволюціон́ізм (еволюційна школа)— напрям в антропології і етнографії, прибічники якого передбачали існування універсального закону суспільного розвитку, що полягає в еволюції культури від нижчих форм до вищих, від дикості до цивілізації і так далі. Головна ідея еволюціоністів полягала в переконанні про повну тотожність історичних доріг різних народів. Історію еволюціоністи розглядали як суму незалежних еволюцій одиничних елементів культури і соціальної структури. Інтерес до еволюційних ідей в світовій науці про суспільство і культуру не залишався незмінним. Після широкого їх поширення наприкінці 19 ст. цей напрям представлявся мало не єдиною, універсальною теорією для пояснення соціально-культурних явищ і процесів. Проте вже на початку 20 ст. накопичуються багаточисленні факти, непіддатливі еволюційній інтерпретації.

2.Основні концепції в наукових дослідженнях: дифузіонізм.

Дифузіонізм (від лат. diffusio — розлиття, розтікання, проникнення) — напрям в соціальній антропології і етнографії (етнології),культурології, археології, социології, в основі якого покладена ідея поширення культурних явищ через контакти між народами — торгівлю, переселення, завоювання. Засновником дифузіонізма був німецький дослідник Фрідріх Ратцель (1844—1904). Представники цього напряму вважають головним змістом історичного процесу дифузію, контакт, зіткнення, запозичення, перенесення культур. Важливою особливістю розглянутого підходу є аналіз просторових і часових характеристик культур, що представляє собою конкретизацію об'єкта дослідження, порівняно з еволюціонізмом. У певному сенсі дифузіонізм можна розглядати як спробу замінити ідею прогресивного розвитку принципом просторово-часового переміщення окремих елементів культури або їх комплексів.

3.Основні концепції в наукових дослідженнях: функціоналізм.

Засновником функціоналістської школи був в етнографії Броніслав Малиновський. Функціоналісти вбачали в культурі не механічне поєднання різних елементів,а єдине ціле,в якому кожний елемент має свою соціальну структуру. Однак цю правильну тезу вони тлумачили хибно. Малиновський закликав відмовитися від історичного підходу до пояснення явищ культури,бо її початок і кінець ніби непізнаванні. Функціоналісти твердили,що треба вивчати,як діють суспільні інститути,а не як вони виникли. Інший представник функціоналізму Альфред-Реджіналд Редкліф-Браун, поділяв етнографію на дві галузі,кожну зі своїм специфічним методом: «етнологію»,яка вивчає конкретні факти,що стосуються минулого і теперішнього окремих народів,і яка діє «історичним методом», і «соціальну антропологію»,що досліджує загальні закони розвитку людства та його культури. Пізнання загальних законів розвитку людського суспільства має спиратися передусім на вивчення спостережуваного тепер стану сучасних відсталих народів,а не на гіпотетичні реконструкції історії.

4. Основні концепції в наукових дослідженнях: структуралізм.

Структуралізм - методологія гуманітарних наук, яка намагається аналізувати певну специфічну галузь, наприклад, міфологію, як складну систему взаємопов'язаних частин. Цей підхід виник в лінгвістиці завдяки роботам Фердинанда де Сосюра. Французькі інтелектуали знайшли для цього методу ширшу область застосувань, пристосувавши його до антропології,психоаналізу, літературознавства й архітектури. Таким чином структуралізм став не просто методом, а інтелектуальним рухом, який в 60-х роках XX-го століття прийшов на заміну екзистенціалізму. Окрім літературознавства існують структуралістські теорії у філософії науки, антропології та соціології. На думку Алісон Ассістердля структуралізму характерні чотири фундаментальні ідеї, з яких сформований «інтелектуальний тренд». По-перше, структура - це те, що визначає позицію кожного елемента в цілому, по-друге, кожна система на думку структуралістів має структуру. По-третє, структуралісти цікавляться структурними законами, які мають відношення радше до існування, ніж до змін. І, нарешті, структура - це та реальна річ, яка лежить під поверхнею чи видимістю значення.