Психологічне обґрунтування необхідності використання принципу наочності у навчанні.
Принцип наочності в навчанні вважається похідним від принципу доступності: чим насиченішим є унаочнення заняття, тим доступнішим буде пояснення нової теми. Сутність цього принципу можна передати висловом: «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Він спирається на провідну роль зорових аналізаторів у сприйманні зовнішнього світу (адже за їхньою допомогою людина отримує від 80 до 90 відсотків інформації). Тому навчальний матеріал потрібно подавати в найбільш унаочненій формі.
Засновник цього принципу Я. В. Коменський стверджував, що необхідно здобувати мудрість не з книг, а з неба, землі, дубів і буків, а якщо ми маємо намір передавати учням істинні й достовірні знання, то повинні навчати за допомогою особистого спостереження і чуттєвої наочності.
Наочність виконує такі функції:
– сприяє розумовому розвиткові суб'єктів учіння;
– допомагає виявити зв'язки між науковими знаннями й життєдіяльністю, теорією і практикою;
– полегшує навчально-пізнавальну діяльність учнів і сприяє формуванню у них інтересу до професійних знань;
– допомагає сприймати предмет, що вивчається, у його розмаїтті;
– сприяє формуванню мотивації пізнання довколишньої дійсності тощо.
Отже, принцип наочності можна визначити як «сукупність норм, які випливають із закономірностей процесу навчання і стосуються пізнання дійсності на основі спостережень, мислення і практики на шляху від конкретного до абстрактного, і навпаки».
Психологічні основи наочності полягають в тому, що в свідомості людини вирішальну роль грають відчуття, тобто якщо людина не бачила, не чула, не відчувала, у неї немає необхідних даних для думання. К.Д.Ушинський відзначав, що знання будуть тим повніше і міцніше, ніж великою кількістю органів чуття вони сприймаються: "Чим більше оргаів нашого чуття бере участь у сприйнятті якого-небудь враження або групи вражень, тим міцніше лягають ці враження в нашу механічну, нервову пам'ять, вірніше зберігаються нею і легше потім згадуються".
14.Образотворча наочність на уроках психології, її види і методика використання.
Художня наочність відображає зображуваний об'єкт або ситуацію у всіх деталях. До цього виду наочності відноситься демонстрація фотографій, картин, кіно-і відеофільмів. Фотографії можуть зображати, наприклад, людей у різних життєвих обставинах, прояви емоцій, ситуації психологічних експериментів; також це можуть бути портрети знаменитих психологів. В аналогічних ситуаціях можуть використовуватися твори живопису, малюнки. Фільми як засобу образотворчої наочності можна розділити на два типи: науково-популярні та художні. У науково-популярних фільмах демонструються класичні психологічні дослідження. Художні фільми (або їх фрагменти) можуть ілюструвати певні психологічні типи людей і їх відносин, ситуації для психологічного аналізу.
Такі посібники можна поділити на дві групи:
об'ємні (моделі, макети, колекції);
площинні (таблиці, плакати, монтажі, діаграми, малюнки, записи та замальовки на дошці).
В основі використання образотворчої наочності та ТЗН на уроках психології лежать цілком певні психічні процеси. Учитель використовує такі збудники, які сильно впливають на органи відчуттів учня, ґрунтовно перебудовуючи всі його психічні функції. Зорові і слухові аналізатори, які беруть участь у процесі сприйняття, забезпечують отримання міцніших і повніших знань про питання, що вивчаються.
Для сприйняття образотворчої наочності та ТЗН дуже важливо, що зорові аналізатори володіють значно вищою пропускною можливістю, ніж слухові. Але основну інформацію учні отримують за допомогою сигналів, які сприймаються слуховими аналізаторами. Таким чином, зоровий аналізатор як засіб одержання навчальної інформації має значні потенціальні резерви.
Для успішного навчання важливо, щоб у процесі сприйняття брало участь якомога більше видів цього процесу. На першому місці за значенням і ефективністю при застосуванні образотворчої наочності та ТЗН є комбіновані зорово-слухові види сприйняття, потім ідуть зорові і, нарешті, слухові. Тому під час використання таких засобів навчання організм учня знаходиться під впливом потужного потоку інформації, що створює емоційну основу, на базі якої полегшується перехід від чуттєвого образу до логічного мислення, до абстрагування.
Використання образотворчої наочності та ТЗН дозволяють ввести на урок фактичний матеріал, який відображає навколишній світ природи, науки, життя. Але цей матеріал служить моделлю, яка дає з певною мірою наближення уявлення про оригінал. Такий матеріал завжди подається з найбільшою простотою та доступністю для сприйняття, а знання забезпечують в подальшому перехід до вищого рівня пізнання - понять та теоретичних висновків.