4. Особистісний характер психічної діяльності і необхідність врахування цієї закономірності в інтерпретації психічних явищ.

Найважливішою формою людської активності є діяльність. Діяльність - свідомо регульована активність, спрямована на пізнання і перетворення зовнішнього світу і самої людини. Основні види діяльності людини - гра, навчання, праця, творчість. Саме в діяльності формуються основні властивості особистості, розвиваються її здібності. Вивчаючи психіку людини, психологія приділяє особливу увагу різним видам людської діяльності, того, як у ній проявляється, формується і розвивається людина.

Основна роль сучасної психології особистості - пояснити з позицій науки, чому люди ведуть себе так, а не інакше.

Людина в діяльності виступає як особистість, рухома певними мотивами і має на якісь цілі. С.Л. Рубінштейн підкреслював, що істотно важливим для виховання є те, які саме мотиви стануть для людини ведучими. Саме вони визначають спрямованість особистості людини. Формування потреб і мотивів відбувається під впливом умов життя в процесі виховання.

У формуванні ставлення людини до діяльності, в розвитку його мотиваційної сфери велике значення має успіх або неуспіх у діяльності, рівень домагань особистості і рівень досягнень.

Індивідуальний стиль діяльності - система прийомів і способів здійснення діяльності, яку суб'єкт поступово вичерпує з урахуванням своїх стійких особистих якостей. А саме, він максимально використовує ті свої стійкі особливості, які сприяють успіху в досягненні цілей діяльності і, навпаки, долає або компенсує (відшкодовує) якості, відсутні або протидіють успіху.

Індивідуально своєрідні не тільки зовнішні виконавські дії, але і внутрішні - орієнтовно-інтелектуальні дії. Дії людини орієнтуються і контролюються ціннісними еталонами, схемами, поведінковими зразками. У поведінці людини закріплюється його операціонально-стереотипізовані поведінковий механізм, формуються його цільові та операціональні установки. Все це дає можливість ідентифікувати особу за комплексом (синдрому) його поведінкових особливостей. (Злочинець може і не залишити слідів рук і ніг на місці злочину, але він обов'язково залишить там свій неповторний поведінковий "відбиток".)

Діяльність індивіда - стійка система його взаємозв'язків зі світом, заснована на концептуальному образі світу і стереотипізованої поведінковому фонді. Цей фонд способів поведінки реалізується у вигляді простих і складних вольових дій

4. Значення дотримання методологічних вимог при поясненні психологічного матеріалу для формування свідомих і дієвих знань.

Разом з тим психологія як галузь знань і людської практики має власну специфіку, яка обумовлює особливі вимоги до діяльності викладачів. Це обумовлено особливостями як предмету психології в цілому, так і окремих психологічних явищ. Коротко охарактеризуємо найбільш важливі з них. Отже, специфікою предмета психології є:

1) існування головного об’єкта – психіки – у множині різних проявів (наприклад, індивідуальний світ людини існує водночас в декількох просторах – індивідуальному, соціальному, феноменологічному, природному);

2) багатозмістовність предмета (від елементарного акту сприймання до актів перетворення однією людиною світової історії та культури);

3) мінливість, неможливість повної фіксації в будь-якому стані, відносність будь-якої сталості, яка внутрішньо реалізується через безліч динамічних процесів і тенденцій розвитку;

4) полідетермінованість – у будь-якого явища або психологічного факту існує складна система детермінант як індивідуального, так і соціально-історичного рівня;

5) пристрасність – і виникнення, і вивчення будь-якого факту містить не лише суто пізнавальний аспект, а ї ґрунтовну афективну складову, яка стосовно психологічних об’єктів здатна повністю змінити їх природу; це обумовлено тим, що об’єкт психологічного дослідження є водночас суб’єктом, який активно реагує на впливи, певним чином взаємодіє з експериментальною ситуацією, характеризується різними психічними станами в конкретних обставинах, на тих чи інших етапах життєвого шляху, в різні періоди своєї діяльності;

6) “голографічність” – будь-який акт психічного життя “втягує” в своє існування всі механізми і складові не лише психіки, в її онто- та філогенетичному ракурсах, а й надбань людської цивілізації, її культурно-історичного розвитку;

7) особистісно-діяльнісна репрезентованість і взаємодетермінованість – тобто існування більш-менш стійких структур особистості, які формуються в діяльності і водночас визначають цю діяльність; цю особливість можна трактувати і ще ширше, а саме – будь-яке явище є водночас і процесом, і результатом, і умовою, і засобом, і структурним елементом, і певнім результатом;

8) багаторівневість, що обумовлюється інтеграційними тенденціями, механізмами системотворення, включення одного і того ж психологічного факту в численні системи різного рівня інтегрованості, що за механізмом системної проекції може принципово змінювати його власні якості, тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Безумовно, наведені позиції не перекривають всіх особливостей психологічного предмету, але вони наочно засвідчують, яка методична відповідальність покладається на викладача психології. Щоб зберегти ці ознаки психологічних явищ, донести їх до свідомості студентів, необхідно таким чином організувати навчальний процес, щоб психологічні знання не стали “мертвим вантажем”, а наповнились їх реальними смислами, стали дійовим засобом підвищення якості життя кожного учасника педагогічного процесу. А це можливо за умов високого професіоналізму викладача, його методологічної культури і методичної компетентності, позбавленості від професійних стереотипів, спрямованості на потреби студентів, а не на формальні критерії учбової успішності.

Викладач психології має:

- мати сформовану спрямованість на роботу з людьми;

- вміти працювати в режимі діалогу;

- володіти досконало навичками педагогічного і психоконсультаційного спілкування;

- знати досконало специфіку тієї професійної діяльності, до якої готуються студенти;

- орієнтуватись в широкому спектрі життєвих проблем, адже питання, з якими можуть звернутись до цього студенти, можуть стосуватись різноманітних сфер життя.

Підготовка і підвищення кваліфікації таких викладачів – актуальна проблема сучасної вищої професійної школи.