4. Принцип детермінізму у викладанні психології, його суть і щляхи реалізації при пояснюванні навчального матеріалу

принцип детермінізму. Психіка, особистість людини мають свою специфічну детермінацію, яка дає змогу з’я-

сувати причини психічних явищ в освітньому процесі, їх динаміку і розвиток: зовнішні причини діють на особистість через внутрішні умови (психіку людини); піддатливість людини зовнішнім впливам залежить від внутрішніх умов, активності та самоактивності, які є джерелом розвитку, а зовнішні причини — його умовами, обставинами, впливами;

4. Принцип розвитку психіки в діяльності і його забезпечення при поясненні психологічного матеріалу.

Принцип розвитку психіки в діяльності дає змогу розглядати психіку як динамічне утворення, що постійно змінюється на різних етапах становлення особистості. Відповідно до цього принципу психіку можна правильно зрозуміти і пояснити, якщо оцінювати її як продукт розвитку і результат діяльності.

Принцип розвитку психіки та свідомості в діяльності стверджує, що діяльність виступає як умова не тільки прояву, але й розвитку психіки дитини. С. Л. Рубінштейн сформулював засади дитячої психології: «Виховувати і навчати дитину, вивчаючи її. Вивчати дитину, виховуючи і навчаючи її». Виховання і навчання за своєю сутністю є організацією діяльності дитини.

Для вивчення і водночас розвитку психічних особливостей дитини потрібно організувати відповідну діяльність. Наприклад, творчу уяву можна зафіксувати в малюванні або при створенні казки.

4. Принцип єдності свідомості і діяльності, його значення для розуміння особистісного розвитку людини.

Принцип єдності свідомості і діяльності, проголошений і розроблений С. Л.Рубінштейном, необхідно враховувати при побудові програм навчання. При цьому важливо підкреслити, що ця єдність розуміється не як мета, не як підсумок або результат розвитку, а як безперервне становлення, що має циклічний, спіральний, суперечливий характер. Мова йде про становленні свідомості в результаті взаємодії його створюючих, деятельностную, що мають, афектну, особову природу. Об'єднуючи з принципом єдність афекту і інтелекту близький до йому принцип активної дії, слід підкреслити, що всі психічні процеси і явища, особові утворення необхідно розглядати в ході їх виникнення і становлення в діяльності людини.

Розглянуті принципи особового розвитку є теоретичною передумовою для побудови теорії особово-розвиваючого навчання, філософія якої полягає не в тому, щоб формувати людину, а в тому, щоб допомогти йому стати самим собою. Така дидактика є складовою частиною культурно-історичної (або соціокультурною) педагогіки, мета якої — формування нової (надмирного, планетарного) свідомості і самосвідомості. Це педагогіка "не у відповідь, а відповідально дії"

4. Принцип дії об’єктивного через суб’єктивне, зовнішнього через внутрішнє як методологічний підхід до зясування психологічного факту.

Принцип вчинкової кореляції об'єктивного і суб'єктивного. Включення в ситуацію. Справа тепер полягає в тому, щоб здійснити належний синтез внутрішнього і зовнішнього у психічній діяльності людини. Найліпшим чином цього можна досягти, розкриваючи їхню вчинкову кореляцію. З вітчизняних психологів найбільше С JI. Рубінштейн доклав серйозних зусиль до цієї справи. Він сформулював ряд ідей щодо методів психології, виходячи саме з учинкового смислу психічного, з'ясовуючи співвідношення внутрішнього і зовнішнього в діях, вчинках, діяльності, поведінці.

С. Л. Рубінштейн виходить із того, що завжди існує певне співвідношення між зовнішнім вираженням психічного процесу та його внутрішньою природою. Загальне завдання об'єктивного психологічного дослідження має полягати в тому, щоб адекватно виявити це співвідношення; знаючи зовнішнє протікання психічного акту — визначити його внутрішню психологічну природу; пізнавши цю останню — зрозуміти характер її зовнішнього вияву. Проте ізольований окремий акт поведінки допускає різне психологічне тлумачення залежно від загального розвитку індивіда, спрямованості цього розвитку, від наявності певної невизначеності у здійсненні вчинку. У зв'язку з цим С. Л. Рубінштейн пропонує для адекватного вивчення психіки брати предметом дослідження певною мірою завершену систему діяльності.

цілісність психологічного дослідження передбачає розкриття зв'язків усебічного відношення внутрішнього і зовнішнього, змісту і форми, сутності та явища, суб'єктивного і об'єктивного, як вони визначають одне одного й виступають в їхній цілісності у вчинковому акті. Ідею про пізнання внутрішнього через зовнішнє С. Л. Рубінштейн далі доповнює ідеєю пізнання зовнішнього через внутрішнє, чим принципово проголошує повноту психологічного дослідження: "Опис явиш на основі спостереження правильний, якщо наявне в ньому психологічне розуміння внутрішньої психологічної сторони зовнішнього акту дає закономірне пояснення його зовнішнього протікання в різних умовах".

Отже, в процесі спостереження існує підхід, який передбачає дослідження зовнішнього і внутрішнього боку психічних подій. Спостереження спрямовується то на один бік цієї події, то на інший, чим підготовлюється основа для пов'язування їх в єдину вчинкову структуру. Тільки у цьому випадку можна досягти загальновизнаних наукових результатів і розкрити завершений комплекс закономірностей.