3. Зміст психологічної практики студентів

За весь період навчання студенти проходять такі види практик:

• ознайомлювальну (психолого-педагогічну) – на третьому курсі;

• виробничу (діагностико-психокорекційну) – на четвертому курсі;

• виробничу (стажерстську) – п’ятому курсі.

Зміст практики має відповідати меті та задачам практики і визначатися основними напрямками діяльності закладу, що приймає студентів на практику.

Ознайомлювальна (психолого-педагогічна) практика – це перший етап психологічної практики студентів-психологів, від якості проходження якого залежить подальше сприймання та оцінка професійної діяльності психолога. На неї відводиться два тижні.

Мета практики полягає в ознайомленні студентів з загальною організацією навчально-виховного процесу та психологічної служби в школі, вивченні учнів, ознайомленні зі специфікою роботи практичних психологів на конкретних робочих місцях (у школах, гімназіях, ліцеях, дитячих будинках та ін.).

Накопичення даних відповідних спостережень сприяє кращому подальшому засвоєнню теоретичних знань.

Другий етап психологічної практики – виробнича діагностико-психокорекційна практика.

Виробнича психологічна практика проводиться у восьмому навчальному семестрі з відривом від навчання протягом 4 тижнів.

Проведення виробничої практики повинно забезпечити подальше поглиблення та закріплення теоретичних знань, що отримані в університеті, для всебічного застосування їх у процесі практичної, наукової, дослідницької, педагогічної діяльності в закладах освіти та в організаціях, де необхідні фахівці з психології.

Особливістю виробничих психологічних практик є те, що студенти вводяться в коло реальних проблем професійної праці практичного психолога, знайомляться з реальним змістом і обсягом його роботи, включаються до всіх основних видів його діяльності. Студент-практикант виконує роботу:

• діагностично-корекційну з учнями за всіма напрямками (психологогічне вивчення учнів і колективу, планування корекційної роботи, проведення психологічних обстежень, робота в якості психолога, проведення індивідуальних занять з учнями і тощо);

• здійснює профорієнтаційну роботу;

• працює з батьками учнів ( колективні та індивідуальні бесіди);

• підтримує контакти з учителями і викладачами;

• проводить науково-дослідну роботу (накопичення емпіричного матеріалу для курсової та кваліфікаційної роботи, для виступу на підсумковій конференції).

Таким чином, діяльність студента під час практики за змістом і обсягом адекватна діяльності психолога-професіонала. Саме в цей період реалізуються теоретичні знання із спеціальності. Для ефективного проведення психокорекційної роботи необхідно досконало володіти спеціальними знаннями з фаху; мобілізувати і застосовувати знання про суть процесів діагностики і корекції, принципів роботи психолога з учнями, здобутих під час вивчення різних розділів психології, Крім того, необхідно використовувати знання з фізіології (про основні принципи будови, закономірності і фізіологічні особливості функціонування організму дітей різних вікових груп; про вищу нервову діяльність у конкретних умовах життя).

Практика дає можливість перевірити ступінь готовності практиканта до самостійної діяльності у якості практичного психолога, оцінити свої здібності, професійні якості з точки зору відповідності їх вимогам до психолога. Тому в цей період надзвичайно інтенсифікується професійна самоосвіта і самовиховання майбутніх психологів.

Зміст практики диференціюється в залежності від характеру конкретної роботи та етапів її проходження.

На першому тижні практики організується бесіда з директорами шкіл (гімназій, ліцеїв, дитячих будинків та ін.), його заступниками, шкільними психологами, які ставлять перед студентами задачі навчально-виховної роботи школи, зміст і організацію психологічної служби, вимоги до учнів. Студенти вивчають плани роботи шкільних психологів, знайомляться із шкільним кабінетом психолога та його обладнанням.

Перший тиждень практики – це час, необхідний для адаптації студентів до нових умов, коли вони знайомляться з педагогічним колективом школи, визначають своє місце в ньому, вивчають конкретні умови організації навчально-виховного процесу та психологічної служби в конкретній школі, усвідомлюють задачі, накреслюють перспективи своєї роботи під час практики.

Практиканти спостерігають за учнями під час самостійного проведення обстеження, повсякденного спілкування з учнями протягом всього терміну практики.

У перший тиждень і наступний період практики необхідно цілеспрямовано вивчати учнів та колектив класу з використанням сучасних психологічних методів: метод узагальнення незалежних характеристик, метод ранжування, оціночних шкал та інше; експериментальні методики виявлення психологічних особливостей особистості, міжособистих відношень у колективі, психолого-педагогічний експеримент.

На основі результатів вивчення учнів проводиться планування профілактичної роботи на період практики. У перший тиждень практики вивчається планування роботи шкільного психолога. До кінця другого тижня практики складається індивідуальний план роботи на весь період практики.

Повсякденне спілкування з шкільним психологом допоможе визначити ведучі ідеї, принципи і умови становлення і розвитку його досвіду, виявити можливості і умови використання цього у власній практиці на основі аналізу з позицій психологічної теорії.

До змісту діагностико-корекційної роботи включаються наступні питання:

• ознайомлення з планами психологічного обстеження окремих класів та окремих учнів (на передвипускному курсі) і системи психолого-корекційної роботи шкільного психолога (на випускному курсі),

• відвідування і аналіз занять шкільного психолога з учнями;

• самостійне проведення студентами психологічних обстежень та занять з застосуванням різних методів та методик.

Важливо протягом практики виконувати записи спостережень у щоденнику. Мета цих спостережень: на основі аналізу і оцінки досвіду роботи психолога усвідомити позитивні сторони ї його роботи з тим, щоб використати найкраще в самостійній роботі.

Найважливішим є третій етап практики – виробнича (стажистська) практика. На цьому етапі відбувається підготовка і самостійне проведення психодіагностичної та корекційної роботи. Перш за все – це консультація з практичним психологом щодо визначення ведучих моментів дослідження. Обговорення з психологом розробленого плану обстеження, після чого в нього вносяться необхідні зміни, доповнення та уточнення.

Коло питань стосовно підготовки практиканта до самостійної роботи можна розглянути у такій послідовності.

1. Визначити обсяг психодіагностичної та корекційної роботи, що її планує провести практикант.

2. Дібрати певні діагностичні та корекційні методи та методики.

3. Визначити діагностичні можливості цих методик.

4. Визначити час та місце проведення дослідження.

5. Розробити структуру дослідження за часом.

6. Визначити форми обробки та інтерпретації результатів окремих учнів та класів в цілому

7. Намітити систему корегуючих вправ.

8. Продумати методику контролю і обліку обстежень учнів.

9. Продумати рекомендації учням щодо усунення недоліків у їх навчанні та поведінці.

В процесі виробничої практики відбувається становлення майбутнього практичного психолога, здатного самостійно вирішувати ті чи інші професійні завдання, студентам надається можливість виявити творчу винахідливість та ініціативність. Студенти оволодівають практичними аспектами основних видів діяльності психолога (психологічна просвіта, психопрофілактика, психологічне консультування, психодіагностика, психокорекція тощо).