3.1.3. Рентгенівське випромінювання

3.1.3.1. Закон збереження енергії при одержанні рентгенівського випромінювання має вигляд:

= Q + .

Кінетична енергія електрона , яку він отримав за рахунок зовнішнього електричного поля ( ), витрачається частково на нагрівання антикатода (анода) Q і частково на генерацію випромінювання . Тоді

Q + .

Значення досягає десятків і сотень кіловольт. Частота рентгенівських променів лінійно зростає зі збільшенням . Чим більша різниця потенціалів , тим «жорстокіші» будуть рентгенівські промені. «Найжорстокішими» вони будуть за умови, що Q=0. Тоді

= h .

Величина називається короткохвильовою межею рентгенівського випромінювання.

3.1.3.2. Збільшення довжини хвилі при комптонівському розсіянні рентгенівських променів визначається за формулою:

= - (1- ),

де - довжина хвилі, що падає на речовину;

утом Θ рентгенівського випромі-нювання;

- маса спокою електрона.

Величина ʌ= м називається комптонівською довжиною хвилі.

3.1.3.3. При проходженні рентгенівського випромінювання шару речовини завтовшки ℒ його інтенсивність зменшується за експоненціальним законом:

= ,

Де - коефіцієнт поглинання, який залежить від довжини хвилі променів і від густини речовини ρ:

– масовий коефіцієнт поглинання.

3.1.3.4. Дифракція рентгенівських променів описується рівнянням Вульфа-Бреггів:

2d ,

де d-відстань між атомними площинами, - кут ковзання. -порядок спектра, -довжина хвилі.