5. Рамкова директива 89/391/єс «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».

Метою Директиви є впровадження заходів для заохочення удосконалення у сфері безпеки і захисту здоров'я працівників під час роботи.

Вона містить загальні принципи щодо запобігання професійним ризикам, захисту безпеки і здоров'я, виключення ризику і нещасних випадків, інформування, консультацій, пропорційної участі відповідно до національного законодавства та/або практики, навчання працівників та їх представників, а також загальні правила впровадження названих принципів.

Рамкова директива містить принципи:

• Загальне завдання з поліпшення виробничого середовища та відповідні обов'язки покладаються на держави-члени ЄС і роботодавців. • Поняття виробничого середовища охоплює, поряд із традиційною фізичною безпекою, також організацію роботи, соціальні відносини на робочих місцях. • Завданнями охорони праці є не тільки запобігання фізичної шкоди (нещасні випадки та професійні захворювання), але також зниження навантаження на працівників і створення морально здорових умов праці. Основний обов'язок роботодавця - піклуватися про безпеку та здоров'я у будь-яких ситуаціях, пов'язаних з роботою. Інші обовязки: організація першої допомоги, боротьба з пожежами та евакуації працівників, а також медичні огляди і захист категорій працівників, які піддаються особливому ризику, превентивні заходи, які повинні прийматися на основі визначення небезпек у виробничому середовищі та оцінки ризику. Працівники мають право захищатися від серйозної і прямої небезпеки. Працівники мають право бути вислуханими і брати участь у прийнятті рішень з охорони праці.

Кожен працівник зобов'язаний піклуватися про безпеку і здоров'я, як власне так і інших людей, відповідно до набутої підготовки та інструкцій, наданих йому роботодавцем. З цією метою працівники повинні: a) правильно використовувати обладнання, апарати, верстати, небезпечні речовини, транспортне обладнання та інші засоби виробництва b) правильно користуватися індивідуальними засобами захисту та повертати їх в належне місце c) утримуватися від самостійного відімкнення зміни або усунення пристроїв захисту, які встановлені на обладнанні, апаратах, верстатах, установках і спорудах, а також правильно застосовувати такі захисні пристрої; d) негайно інформувати роботодавця та/або його посадових осіб про будь-яку виробничу ситуацію, відносно якої вони мають підстави вважати наявність серйозної і неминучої загрози.

6. Трудові норми Міжнародної організації праці. Конвенції та Рекомендації моп. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці.

Одна з найважливіших функцій МОП — прийняття конвенцій і рекомендацій, що встановлюють міжнародні трудові норми.

У конвенціях і рекомендаціях містяться соціальні стандарти, рівню яких повинні в ідеалі відповідати законодавства всіх країн. А також вони МОП сприяють уніфікації (інтернаціоналізації) законодавства про соціальне забезпечення.

Конвенції за своєю правовою природою є, на думку більшості дослідників, різновидом міжнародних договорів, і після ратифікації державою стають обов'язковими для виконання. Рекомендація не є міжнародним договором і не повинна бути ратифікована. Рекомендації конкретизують зміст конвенцій або мають самостійний характер, але які в них містяться норми можуть використовуватися в національному законодавстві на розсуд держави. Рекомендації часто представляють собою більш високий рівень розвитку міжнародних стандартів у сфері соціального забезпечення, і тому з їх урахуванням національне законодавство може прогресувати в порівнянні з відповідними конвенціями.

Основні конвенції: Конвенція "Про мінімальні норми соціального забезпечення " містить основні норми про види, розміри і умови надання соціального забезпечення. Положення про надання медичної допомоги та про забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності містяться в Конвенції N 130 "Про медичної допомоги та допомоги на випадок хвороби "(1969). Норми про забезпечення посібниками у випадках трудових каліцтв, професійних захворювань, а також безробіття включають в себе Конвенція N 121 "Про допомоги у разі виробничого травматизму "(1964) та Конвенція N 44" Про допомоги особам, що є безробітними з незалежних від них обставин "(1934). Конвенція N 128 "Про посібниках з інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника "(1967) регулює умови надання пенсій по старості, інвалідності і у зв'язку з втратою годувальника, а також розмір їх у процентному співвідношенні до заробітку. Особливе місце серед Конвенцій МОП займає Конвенція № 155 “Про безпеку і гігієну праці та виробничу санітарію”, яка закладає міжнародно-правову основу національної політики щодо створення всебічної і послідовної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

МОП прийнято 204 конвенції і 184 рекомендації. Вони охоплюють практично всі аспекти трудового права і права у сфері соціального забезпечення. 50 конвенцій було ратифіковано СРСР. Україною за станом на 2012 р. ратифіковано 62 Конвенції МОП.