1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці. Соціальний діалог в Європейському Союзі.

Соціальне партнерство - взаємодія органів державної влади, об'єднань роботодавців і профспілок у визначенні і проведенні в життя узгодженої соціально-економічної політики, політики в галузі трудових відносин, а також двосторонні відносини між роботодавцями і профспілками, спрямовані на забезпечення узгодження їхніх інтересів.  Процес досягнення згоди між сторонами трудових відносин визначається як соціальний діалог.

Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі. 

Соціальне партнерство з охороні праці - це система пошуку взаємно-прийнятних шляхів рішення загальних проблем охорони праці в організаціях, система взаємних домовленостей між всіма суб'єктами охорони праці. Ці взаємні домовленості закріплюються таким чином: - У прийнятті колективних договорів, обов'язковою і невід'ємною складовою частиною яких є угоди про охорону праці; - У створенні спільних структур (комісій), покликаних вирішувати проблеми охорони праці;

- У формуванні системи управління охороною праці, яка сприяє зацікавленості роботодавця і працівників в ефективній роботі з охорони праці, у тому числі через економічні важелі.

Участь роботодавця в системі управління охороною праці в організації - це в першу чергу служба охорони праці. Участь працівників у системі управління охороною праці - це створення спільних з роботодавцем комісій з питань охорони праці, формування органів громадського контролю за додержанням законодавства з охорони праці, вибори уповноважених осіб з питань охорони праці. Участь держави в системі управління охороною праці - це прийняття законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та контроль за його дотриманням суб'єктами охорони праці на всіх рівнях. Соціальний діалог здійснюється на таких принципах:  - законності та верховенства права;

- репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;

- незалежності та рівноправності сторін;

- конструктивності та взаємодії;

- добровільності та прийняття реальних зобов'язань;

- взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

- обов'язковості розгляду пропозицій сторін;

- пріоритету узгоджувальних процедур;

- відкритості та гласності;

- обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;

- відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

В ЄС Соціальний діалог виявився цінним демократичним способом розв’язання соціальних проблем. Наприклад, у центрі інтересів ЄС перебуває питання зайнятості. Роль соціальних партнерів у реалізації стратегії зайнятості є вирішальною. Вони несуть головну відповідальність за проведення модернізації методів організації праці. Національний соціальний діалог допомагає роботодавцям і працівникам у веденні переговорів про підвищення рівня заробітної плати на галузевому або виробничому рівні з урахуванням національних інтересів.

У більшості країн європейської співдружності розвиток трудових ресурсів і професійна підготовка у довгочасній перспективі стали одним з головних питань діалогу між соціальними партнерами.

Ще одним важливим питанням для соціального діалогу є запровадження і широке використання так званих нетипових трудових відносин, таких, як неповний робочий день/тиждень, контракти зайнятості з визначеним строком дії, випробні контракти.

В МОП діє Консультативний комітет з питань безпеки, гігієни праці та охорони здоров’я на робочих місцях, що має тристоронню структуру, завдання якого полягає у наданні допомоги Європейській комісії та активізації співпраці між національною адміністрацією, профспілками й організаціями роботодавців.

2. Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності. Міжнародні норми соціальної відповідальності.

Соціальна відповідальність - це відповідальність організації за вплив її рішень і діяльності на суспільство і довкілля через прозору і етичну поведінку, яка

• сприяє стійкому розвитку, здоров'ю і добробуту суспільства;

• враховує очікування зацікавлених сторін;

• відповідає діючому законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки;

• інтегрована в діяльність всієї організації і реалізується нею на практиці.

Потреба в запровадженні соціальної відповідальності у сфері охорони праці обумовлена необхідністю створення на виробництві умов, сприятливих для життя та здоров’я працюючих, відсутністю механізму зацікавленості, системи стимулів та суворої відповідальності роботодавця витрачати кошти на їх забезпечення, значними витратами на ліквідацію наслідків аварій і нещасних випадків.

Кінцевою метою соціальної відповідальності є створення ефективної системи попередження й усунення соціальних ризиків у сфері охорони праці.

При цьому під соціальними ризиками у сфері охорони праці слід розуміти можливі небезпеки, реалізація яких має негативні наслідки для життя, здоров’я, працездатності, матеріального добробуту, психологічного стану працюючої людини, її сім’ї та нащадків. Імовірність реалізації соціальних ризиків зменшується з поліпшенням показників стану умов та охорони праці.

На рівні підприємства запровадження соціальної відповідальності роботодавця передбачає надання працівнику соціального пакета, який є інструментом вирішення ряду завдань, зокрема з питань забезпечення безпеки, охорони праці та здоров’я працівника. Його структура та зміст мають відбивати заходи щодо реалізації потреби в забезпеченні законодавчих і наданні додаткових пільг і гарантій з охорони праці, які формуються як зобов’язання роботодавця.

Обовязки працівників: дотримання правил безпеки та норм охорони праці; дотримання здорового способу життя та визнання його як цінності трудового колективу; сприйняття працівниками своєї відповідальності за створення безпечних і нешкідливих умов праці; участь в управлінні виробничим середовищем, конкурсах, гуртках з охорони праці тощо

Стандартом ISO-26000 визначаються основні принципи соціальної відповідаль­ності:

 Підзвітність, яка полягає в тому, що організація має звітувати щодо впливу від своєї діяльності на суспільство і довкілля.

 Прозорість, яка означає, що організації слід бути прозорою в її рішеннях і діяльності, які впливають на інших.

 Етична поведінка. Організація повинна приймати і застосовувати стандарти етичної поведінки, які якнайповніше відповідають її призначенню і сфері її діяльності.

 Взаємодія з заінтересованими сторонами. Організації слід поважати, розглядати інтереси її заінтересованих сторін та всемірно взаємодіяти з ними.

 Правові норми. Організація дотримується всіх чинних законів і правил, вживає заходів, аби бути обізнаною про застосовані нею закони і правила, інформувати тих осіб в організації, хто відповідальний за дотримання законів і правил, і знати, що такі закони і правила дотримуються.

 Міжнародні норми. Організації слід поважати міжнародні норми, в тих випадках, коли ці норми є важливими для сталого розвитку і добробуту суспільства.

 Права людини. Організація повинна визнавати важливість і загальність прав людини, поважати права, зазначені у Всесвітній Декларації з прав людини.