19.Функція планування. Поняття плану та види планування.

Під плануванням розуміють вид управлінської діяльності який визначає перспективу і майбутній стан організації .

Планування – це процес практичного втілення стратегії організації з метою:

1) зменшення невизначеності майбутнього;

2) забезпечення ефективного функціонування і розвитку організації на сучасному етапі.

План – це офіційний документ, який складається з метою прогнозу розвитку організації в майбутньому, реалізації проміжних та кінцевих цілей та завдань, координації дій, пріоритетного розподілу, ресурсів розробки стратегії.

Класифікаційні ознаки різних видів планів:

1) За видами розрізняють:

- узгоджені плани – це набір якісних та кількісних характеристик бажаного стану об’єкта в майбутньому. Такі плани-цілі переважно розрізняють при довготривалому плануванні, і при високому степені невизначеності майбутнього.

- плани для дій що повторюються і складаються з метою зазначення строків і порядку виконання стандартних дій (графіки, розклади)

- плани для дій що не повторюються, вони вирішують специфічні господарські проблеми (програми, бюджети, кошториси).

2) За терміном реалізації:

- короткострокові (до 1 року)

- середньострокові (до 3-5 років)

- довгострокові (більше 5 років)

3) За рівнем прийняття:

- стратегічні плани (менеджери вищої ланки)

- тактичні (менеджери середньої ланки;

- оперативні плани чи завдання (менеджери найнижчої ланки)

20.Принципи та організація процесу планування.

Принципи планування – це правила яких необхідно дотримуватися в процесі планування. Розрізняють дві групи принципів:

1) загальні

2) спеціальні

До загальних належить:

• участь оптимального числа працівників організації у роботі над планами починаючи з самих ранніх етапів;

• неперервність планування, яка обумовлена неперервністю господарських процесів в організації. Планування – це не одиничний акт, а цілісний процес. Плани випливають з попередніх планів і є основою для планів на майбутнє;

• гнучкість – можливість корекції чи перегляду планів при зміні ситуації;

• узгодженість плану – координація його по вертикалі та горизонталі;

• економічність – затрати на процес планування повинні бути набагато меншими, ніж ефект від реалізації плану.

• створення умов для реалізації плану.

До спеціальних принципів належать:

• науковості – врахування в процесі планування законів та закономірностей розвитку об’єкта;

• врахування вузького місця або так званого лімітую чого фонту. Цей принцип використовується при короткостроковому плануванні менеджерами середньої і нижчої ланки.

Основні підходи до складання планів:

1) оптимізаційний – мета: максимізація результату, ресурсів у даному випадку є дуже багато. Суть: плани складаються для реалізації будь-яких можливостей покращити результат незалежно від необхідних початкових затрат.

2) адаптаційний – мета: виживання, ресурси є обмеженими. Суть: плани будуть коректуватися в межах наявних ресурсів, таких можливостей, які будуть відкриватися перед підприємством.

3) задовільнюючий – ціль: одержання стандартного результату, ресурси є достатніми для здійснення тактичних маневрів.