4. Принципи управління.

Менеджери в процесі діяльності дотримуються певних принципів. Принцип управління - це орієнтири, які застосовують в усіх ситуаціях. Принципи АнріФайоля:

1. Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Метою поділу праці є виконання роботи, більшої за обсягом і кращої за якістю у разі застосування однакових зусиль.

2. Повноваження та відповідальність. Повноваження - це право віддавати наказ, а відповідальність - це зобов'язаність якісно виконати роботу.

3. Дисципліна. Дисципліна передбачає справедливе застосування санкцій. Дисципліна вимагає слухняності та поваги до досягнутих узгоджень між фірмою та її працівниками.

4. Єдиноначальність. Працівник має одержувати накази від одного безпосереднього начальника

5. Єдність напряму. Кожна група, що діє для досягнення однієї мети, має бути об'єднана єдиним планом і мати одного керівника.

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним

7. Винагорода персоналу. Для того щоб забезпечити відданість і підтримку працівників, вони мають одержувати справедливу заробітну плату за свою працю.

8. Централізація. Як і поділ праці, централізація є умовою існування організації. Однак відповідний ступінь централізації може застосовуватися залежно від конкретних умов

9. Скалярний ланцюг (ієрархія). Скалярний ланцюг - це перелік осіб на керівних посадах, починаючи від особи, яка займає найвищу посаду в цьому ланцюзі, до найнижчих керівників. Підлеглі повинні дотримуватися формального (ієрархічного) ланцюга комунікацій доти, доки не отримають вказівок щодо обміну інформацією з ким-небудь іншим.

10. Порядок. Місце для всього і все на своєму місці.

11. Справедливість. Справедливість — це сполучення доброти та правосуддя. Вона спонукає до відданої служби

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Посередній керівник, який тримається за місце, більш бажаний, ніж талановитий менеджер, який швидко звільнюється та не тримається за своє місце на фірмі.

13. Ініціатива.

14. Корпоративний дух.

5. Історичний розвиток управління як діяльності.

Розрізняють такі історичні етапи розвитку діяльності.

1) Релігійно-комерційний(5-2тис.до н.е.)– в перших стародавніх цивілізаціях (Шумер, Єгипет, Вавилон, Індія, Китай) спостерігалась трансформація вищої касти жерців у релігійних функціонерів (управлінців). Вони вели ділову документацію, бухгалтерські розрахунки, юридичні записи та здійснювали побутові управлінські функції. Представники:ІІІдинастія правителів Шумерів - запровадила централізоване планування економіки.

2) Світсько-адміністративний (2-1тис.до н.е.)–х-ся виникненням світської манери державного управління, першої формальної системи регулювання відносин між різними прошарками населення, зародження лідерського стилю управління. Представники: вавилонський правитель Хамураппі-розробив кодекс законів, має понад 250 актів які стосувалися регулювання відносин між різними соціальними групами населення.

3) Виробничо-будівельний(6ст.до н.е.-16ст.н.е.)–здійснюється подальше удосконалення державної управлінської практики в таких сферах господарства як будівництво, та виробництво. Представники: вавилонський правитель Навуходоносор ІІ, Олександр Македонський.

4) Промислово-індустріальний (17ст.- кінець 19ст.)

У даний період часу найсуттєвішим впливом впливом на розвиток теорії правління зробили буржуазні революції а пізніше промислові революції. Почала формуватися сучасна система акціонерного капіталу із залученням до управління бізнесом найманих працівників. Управління відокремлюється від виробництва і капіталу і стає самостійною впливовою силою в соціально-економічній системі господарювання. Представники:Адам Сміт, англійський соціаліст Роберт Оуен, англійський математик Чарльз Бебідж.

5) Бюрократичний ( кін.19ст.-серед.20ст.)–теоретична платформа етапу базувалась на концепції бюрократизації системи управління, що дало змогу сформувати великі ієрархічні структури, здійснюється розподіл управлінської праці, вводити відповідні норми, стандарти, посадові інструкції; бюрократія починає домінувати в усіх сферах державного управління. Представники: Німецький вчений Маркс Вебер - розробив концепцію раціональної бюрократії, школа людських стосунків, формування коли поведінкових наук.

6) Нова управлінська парадигма(кінець60-х 20ст.і до сьогодні)–х-ся широким застосуванням системного та ситуаційного підходів в управлінні.Все більшого значення набувають системи, моделі та методи менеджменту, в основі яких лежать передбачення змін і прийняття на цій основі гнучких, нестандартних рішень.