10.Новітні школи менеджменту

Школа соціальних систем ( 30-ті рр. 20-го ст..)

напрями дослідження – організація як соціальна система, діяльність якої залежить не лише від факторів внутрішнього середовища, а й зовнішнього. Результати: застосування соціально-технічного підходу до вивчення структури виробничих організацій (Гудворт), застосування ситуаційного підходу організації запропонував Д. Томпсон.

Школа управління людським потенціалом ( з 60-х рр. 20 ст )

Напрями: дослідження різноманітних характеристик потенціалу людини та їх вплив на зміну доходів; ефективність інвестицій в людський капітал.

Результати: 1) розробка теорій людського капіталу (Беккер та Шульц) 2) вперше було розглянуто зв'язок людського капіталу і рівне капітал. (ДжейкобМінсер).

Школа управління людськими ресурсами(з середини 70-х рр. 20 ст.)

Напрями: людський фактор в діяльності організації в динамічних умовах ринкового середовища.

Результати: 1) американець Раймонд Майлс – використав термін «менеджмент людських ресурсів» з позицій, що людина найважливіший фактор у прагненні реалізувати цілі організації. Розроблено модель управлінської сітки, яка містить певну типологію стилів керівництва.

Школа організаційної культури(з середини 80-х рр. 20 ст.)

Напрями: дослідження організаційної культури.

Результати: розробка моделі взаємозв’язку між корпоративною і виробничою культурою, зокрема з точки зору впливу культури на ефективний організаційний результат. Розроблено модель впливу ціннісних орієнтацій працівників на організаційну ефективність.

11.Підходи у менеджменті.

1) Процесійний підхід ( 20 рр 20 ст.)

Суть підходу: управління розглядається як процес , сукупність безперервних взаємозв’язаних дій які в менеджменті називаються функціями.

Представник Файоль – розглянув 5 основних функціональних елементів управління. Мескон, Альберт, Хеудорі – запропонували 4 функції менеджменту:

а) організування

б) планування

в) мотивації

г) контролювання

2) Системний підхід ( 50 –ті рр.. 20 ст.)

Підхід базується на використанні теорії систем в управлінні.

Система-сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів що визначають її характер і усі організації є системами, які складаються з певних елементів, тобто підсистем.

Вхід (матеріали, сировина, інші ресурси) – трансформаційний процес (виробничо-господарська діяльність) – вихід (продукція, прибуток, рішення).

Засновники: Акофф – застосував методи системного аналізу для вирішення виробничо-господарських проблем.

МакКінслі, Атос Паскаль, ПітерсУотерман – модель організації як система, що складається з 7 підсистем. Організація формується на базі 7 взаємопов’язаних складових: стратегія, структура, система управління, персонал, кваліфікація, організаційні цінності, стиль.

3) Ситуаційний підхід ( 60-ті рр. 20 ст.)

Ситуацію яка може виникнути в управління необхідно розглядати як конкретний набір обставин, що впливають на організацію протягом певного періоду часу. Для розв’язання певних управлінських ситуацій необхідно використовувати необхідний набір прийомів, засобів менеджменту. Представники:

ДжоанВудворд: дослідила вплив внутрішніх чинників на виробничу систему.

Томсон: запропонував використовувати ситуаційний підхід в діяльності організацій шляхом необхідного координування в середині самої організації та пристосування її до зовнішніх обставин.