8. Класичні школи менеджменту.

Вирізняють три ранні підходи до менеджменту: класичний підхід; поведінковий підхід; кількісний підхід.

Період формування класичних шкіл охоплює період з кінця 80 років 19 століття, до 20 років 20 століття. Виокремлюють три школи:

а) школу наукового управління;

б) адміністративну школу (класичну теорію організації).

в) школа фордизму

Школа наукового управління – напрями дослідження: організація праці і виробництва; виробничий менеджмент; наукові принципи, методи управління, дослідження трудових ресурсів, дослідження ефективності праці.

Висновки чи результати дослідників цієї школи: 1) менеджмент виокремлено як самостійну галузь наукових досліджень, тобто як окрему науку; представники школи ФредерікТейлор «Принципи наукового управління» 1911р. 2) розроблено теорію трудових досліджень. На основі наукових методів управління; 3) розроблено діаграму планування робіт американським вченим Генрі Гантом. 4) розроблено принципи продуктивності управління – Емерсон (америк. вчений).

Адміністративні школа

Адміністративна школа опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому, функцій та принципи управління. Представники цієї школи - А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард.

А. Файоль: організація – це складний соціальний організм, в якому можна виділити 5 основних видів діяльності, без яких неможливе її існування: технічна, комерційна, фінансова, захисна (страхова), обліково-адміністративна. Виділено 5 основних функцій управління: передбачення і планування, організація, розпорядництво, контроль. Виділив 14 принципів управління.

Макс Вебер – розробив концепцію раціональної бюрократії, яка базується на чіткому поділі праці, ієрархії рівнів управління, системі правил, норм, стандартів, які визначають права та обов’язки працівників.

Школа фордизму–система управління виробництвом.

Результати: розроблено організаційно-технічні принципи управління: чітка ієрархія, стандартизація, високі вимоги до стану машин, постійне удосконалення системи управління, глибокий поділ праці. Г. Форд «Моє життя, мої досягнення» 1922р., «Сьогодні і завтра» 1966р.

9. Неокласичні школи менеджменту.

Кінець 20-хрр. 20 ст. - 50-ті рр. 20ст. період формування неокласичних шкіл: школа людських стосунків (поведінкових наук),кількісна школа,та емпірична школа.

Школа людських стосунків ( 20-ті рр..20 ст.-70-тірр 20 ст.)Напрями і результати досліджень: методи налагодження міжособистісних стосунків, підвищення продуктивності праці, шляхи досягнення успіху, організаційна поведінка, методи мотивації працівників.

Результати: менеджмент – це забезпечення виконання роботи за допомогою інших людей, спільної діяльності індивідів (Мері Паркер Фоллет);

Організація – це складна соціальна система і щоб підвищити продуктивність праці необхідно реалізувати заходи для задоволення потреб її учасників (ЕлтонМейо); розроблено ієрархію потреб людини (АбрахамМаслоу); розроблено двофакторну теорію мотивацій - гігієнічні та мотиваційна чинники (ФредерікГерцберг).

Емпірична школа управління (з 30-хрр. 20-го ст..і до сьогодні) Напрямки розробки новітніх концепцій сучасного менеджменту на основі емпіричного аналізу. Розроблено концепцію цільового управління (П. Дрюке),визначено 10 основних ролей менеджера (Генрі Мінцберг).

Школа соціальних систем: напрями дослідження – організація як соціальна система, діяльність якої залежить не лише від факторів внутрішнього середовища, а й зовнішнього. Результати: застосування соціально-технічного підходу до вивчення структури виробничих організацій (Гудворт), застосування ситуаційного підходу організації запропонував Д. Томпсон.

Кількісна школа (середина 40-х рр.20-го ст.)Напрями: ведення в науку правління методів та апарату точних наук.

Результати:необхідність застосування методів системного аналізу для вирішення економічних і виробничих задач(Акофер);розробка загальної теорії систем,методології системного підходу (необхідність застосування методів математичного моделювання в теорії управління використовують інформацію моделей та комп’ютерного моделювання) (ДжейФорестер).