
- •Необхідність і суть управлінської діяльності.
- •Закони управління.
- •Закономірності управління.
- •Принципи управління.
- •Суть понять «управління» і «менеджмент».
- •Вимоги до професійної компетентності менеджера.
- •Класичні школи менеджменту.
- •Неокласичні школи менеджменту.
- •10.Новітні школи менеджменту
- •11.Підходи у менеджменті.
- •12.Внесок українських вчених, діячів у розвиток управлінської науки.
- •13.Організації, їх суть, класифікація та загальні риси.
- •14.Закони розвитку організації.
- •15.Середовище організації.
- •16.Життєвий цикл організації.
- •17.Поняття та класифікація функцій менеджменту.
- •18.Значення функцій менеджменту в діяльності організацій.
- •19.Функція планування. Поняття плану та види планування.
- •20.Принципи та організація процесу планування.
- •21.Методи планування.
- •22.Стратегічне планування.
- •23.Планування реалізації стратегії.
- •24.Процес контролю та оцінка стратегії.
- •25.Необхідність та суть бізнес-планування.
- •26.Структура бізнес-плану.
- •27.Тактичне (оперативне) планування.
- •28. Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •29.Основи побудови організаційної структури.
- •30.Загальна характеристика бюрократичних організаційних структур.
- •31.Загальна характеристика адаптивних організаційних структур.
- •32.Лінійна організаційна структура, її особливості.
- •33.Функціональна організаційна структура, її особливості.
- •34.Лінійно-функціональна організаційна структура, її особливості.
- •35.Продуктова організаційна структура, її особливості.
- •36.Регіональна організаційна структура, її особливості.
- •37.Матрична організаційна структура, її особливості.
- •38.Програмно-цільова організаційна структура, її особливості.
- •39.Проектна організаційна структура, її особливості.
- •40.Проектування організаційних структур.
- •41.Реконструкція організаційних структур.
- •42.Суть і зміст мотивації.
- •43.Змістовні мотиваційні теорії.
- •44.Процесійні мотиваційні теорії.
- •45.Матеріальне стимулювання праці.
- •46.Нематеріальне стимулювання праці.
- •47.Зміст контролю як функції менеджменту.
- •48.Види контролю.
- •49.Процес контролю.
- •50.Удосконалення організації управлінського контролю.
- •51.Роль контролінгу та аудиту всистеміуправління.
- •4.Принципи управління.
- •Необхідність і суть управлінської діяльності.
- •Закони управління.
51.Роль контролінгу та аудиту всистеміуправління.
Зміст контролінгу як науки пов'язаний з управлінням, регулюванням діяльності не лише підприємства, але й бізнесу взагалі.
Контролінг – це система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності як система управління прибутком підприємства.
Термін контролінг вперше був використаний у США, він охоплював сукупність задінь у сфері обміну та теорії фінансів. Потім контролінг отримав ширше тлумачення, до нього увійшли деякі питання фінансового контролю і оптимального використання фінансових ресурсів.
Контролінг виник внаслідок того, що з плином часу різко збільшується обсяг інформації, яка надходить не лише з внутрішнього, а і з зовнішнього середовища, змін у податковій політиці держави, вивчення ринкового середовища тощо. Для систематизації цієї інформації необхідно створити систему, яка б дозволила класифікувати та розподілити цю інформацію по тих структурних підрозділах організації, де вона необхідна.
Метоюконтролінгує розробка економічних показників ефективності виробництва об’єктів управління, відстеження цих показників та забезпечення усіх зацікавлених осіб щодо використаних ресурсів в процесі постачання, виробництва збуту продукції. Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю підприємства.
Об’єктами можуть виступати:
ресурси підприємства (матеріальні , персонал)
господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні і експериментальні роботи)
фінансова діяльність
показники ефективності роботи підприємства.
Функції контролінгу:
контроль за станом економіки підприємства - контроль рівноваги доходів і витрат;
сервісна функція – надає необхідну інформацію керівництву;
управлінська – полягає у переоцінці стратегії, коректування цілей;
функція підготовки методології прийняття рішень і їх координація, а також контролю сприйняття цієї методології;
контроль економії роботи – підрозділи цікавляться рівнем витрат, проте їх не цікавить процес формування даних витрат.
4.Принципи управління.
Загальні принципи управління характеризуються тим, що мають універсальний характер, впливають на всі сфери управління і на всі галузі народного господарства. До загальних принципів управління можна віднести цілеспрямованість, спланованість, компетентність, дисципліну, стимулювання, ієрархічність.
Принцип плановості управління також зв´язаний із програмно-цільовим управлінням і передбачає складання програми дій та її реалізацію. Спланованість виявляється в нормалізації умов роботи і її розподілі між виконавцями, у координації дій виконавців і їхньому інструктуванні, а також в організації обліку і контролю за виконанням кожної роботи і програми в цілому. Реалізація цього принципу на практиці додає планову організацію всій системі управління.
Принцип компетентності означає знання менеджером об´єкта управління або принаймні його здатність сприймати компетентну консультацію фахівців при прийнятті рішень. Принцип компетентності зв´язаний із горизонтальним поділом праці за функціями.
Принцип стимулювання припускає насамперед мотивацію трудової діяльності на основі використання матеріальних і моральних стимулів. Матеріальне стимулювання базується на особистій економічній зацікавленості працівників у результатах праці, моральне - в основному на психологічному впливі на працівників. Як спонукальні мотиви, тут можуть виступати різні духовні потреби працівників: потреби в приналежності, у причетності, в успіху.
Принцип ієрархічності передбачає вертикальний поділ управлінської праці, тобто виділення рівнів управління і підпорядкування нижчих рівнів управління вищим. Цей принцип враховується при формуванні організаційних структур управління, при побудові апарату управління, при розстановці кадрів.
Невід´ємним принципом управління є дисципліна, що повинна бути присутня у будь-якій системі управління на будь-якому рівні. Дисципліна припускає безумовне виконання вказівок керівника, посадових обов´язків, інструкцій, наказів та інших директивних документів. Рівень дисципліни значною мірою визначає культуру управління.