35.Продуктова організаційна структура, її особливості.

Продуктовий тип організаційної структури управління передбачає створення самостійних господарських ланок, орієнтованих на виробництво окремих готельних послуг, ринок або категорію споживачів. У такій організації управління структурні підрозділи, котрі називають центром (центр прибутку, центр реалізації, центр інвестицій), мають власні підрозділи (служби, бригади, зміни), виробництва, збут, планування та ін. У підпорядкуванні адміністрації готелю перебувають служби (відділи, підрозділи), що координують загальні для закладу питання діяльності. Така децентралізація в управлінні забезпечує високу гнучкість у стратегії кожного господарського підрозділу, зумовлює звільнення керівника готелю від управління конкретними процесами і дає йому змогу зосереджуватись на загальній стратегії функціонування підприємства.

Продуктова організаційна структура характерна для готельних комплексів зі складною функціональною структурою виробничої організації. Окрім основних послуг, спеціалізовані підрозділи у системі підприємства надають низку додаткових послуг. Така організаційна структурауправління притаманна курортним, туристським готельним комплексам.

Переваги такої структури:

1. Створення логічних дієвих засобів децентралізації влади.

2. Чітка система підзвітності менеджерів.

3. Здатність швидко реагувати на зміну конкурентних технологій.

4. Наявність можливості для підготовки менеджерів для статечного рівня недоліків.

Недоліками є:

• доблювання функцій на рівні підрядників;

• збільшення витрат на управління персоналом;

• проблематичність управління оптимального рівня для децентралізації влади

• автономія підрозділів може блокувати досягнення статечних цілей;

• надмірна конкуренція окремих підрозділів ресурсів, за увагу головної фірми.

36.Регіональна організаційна структура, її особливості.

При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за будь-яку діяльність підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути виробничими відділеннями (центрами прибутку), а також організовуватися в формі дочірніх підприємств (бути центрами прибутку та центрами відповідальності). В обох випадках регіональні підрозділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих підприємств у своєму регіоні за видами продукції. Очолює такий регіональний підрозділ віце-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації

На деяких підприємствах регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні функціональних менеджерів в окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підрозділом та місцевою дочірньою компанією. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також займаються поточним бюджетуванням і плануванням, дотримуючись вказівок вищого керівництва.

Для більш тісного взаємозв'язку виробничої діяльності підконтрольних компаній деколи призначаються координатори продукту або спеціальні функціональні служби.

Регіональна структура управління використовується підприємствами, які виробляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і конкретного споживача.

Регіональна структура управління діяльністю підприємств зустрічається рідко, хоча регіональний принцип управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуванням продукту досить поширений.

Переваги такої структури:

1) можливостей пристосування стратегії до потреб кожного типу;

2) перенесення за прибутки на нижчі рівні управління;

3) поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку.

Недоліками є:

• проблематика підтримки іміджу в умовах дослідження;

• збільшення к-ті рівнів управління;

• труднощі в координації діяльності по країні та продукту.