28. Зміст організаційної функції в менеджменті.

Для досягнення цілей потрібна їхня координація виконавцями, здійснення організаційної діяльності.

Сам термін«організація» можна розглядати в кількох аспектах:

1) систему яка складається з взаємопов’язаних елементів

2) як процес

3) як конкретний господарюючий суб’єкт.

Отже, функція організування передбачає процес створення структури підприємства, яка дає людям працювати з метою досягнення цілей організації.

Організування як процес включає аспекти:

1) поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегій, напрямів, видів діяльності, масштабів

2) становлення взаємних повноважень, які пов’язують вищі повноважні рівні управління з нижчими і забезпечують координацію і розподіл завдань.

Підрозділи організації – це офіційно сформована група працівників, які виконують дії по досягненню встановленої частини цілі.

Виділяють кілька принципів виділення підрозділів організації:

- кількісний - підрозділи формуються на основі кількості працівників для здійснення даної діяльності;

- часовий – кількість людей, яка необхідна для виконання певного виду завдань за конкретний проміжок часу;

- технологічний – кількість людей, яка необхідна для виконання технологічного процесу;

- професійний – кількість людей однієї професії, що необхідна для виконання певного завдання, роботи.

29.Основи побудови організаційної структури.

В основі побудови організаційної структури лежать такі поняття як «делегування», «відповідальність», «повноваження».

Делегування означає – передачу завдань і повноважень особі, яка бере на себе обов’язок за їх виконання. Або це є спосіб досягнення виконання роботи іншими підлеглими працівниками.

Відповідальність – це обов’язок виконувати завдання і відповідати за їх позитивне розв’язання. Відповідальність не делегується і за результати відповідає менеджер, який делегував повноваження.

Повноваження – передбачає обмережене право використовувати ресурси організації і спрямовані зусилля окремих працівників на виконання завдань. Повноваження делегуються посаді або не особі, яка займає цю посаду.

У менеджменті розрізняють: лінійні і функціональні (штабні) повноваження.

Лінійні повноваження передаються безпосередньо від керівника до підлеглого, при цьому керівник будь-якої ланки може розв’язувати певні проблеми без узгодження з вищим керівництвом.

Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління організацією. Процес створення цієї ієрархії називається скалярним процесом, в результаті якого створюється ланцюг команд.

Ефективність лінійних повноважень залежить від одновладдятому у лінійних повноваженнях дуже важливо дотримуватись норм керованості (кількість працівників, підпорядкованих одному керівникові має бути 72)

Функціональні (штабні) повноваження делегуються менеджерам нижчого рівня управління в межах однієї і тієї ж функції.

Делегування лінійних і функціональних повноважень вимагає ефективних комунікацій. Для підсилення цих комунікацій при керівництві може формуватися три типи апарату працівників:

1. Обслуговуючий апарат, який виконує конкретні певні функції.

2. Консультативний – включає працівників, з якими хочуть консультуватися керівники.

3. Особистий – обслуговує лише керівника.