- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •Достовірність.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
Головним мотиваційним чинником поведінки сучасної людини є базальний конфлікт – породжується несумісними між собою типами відношення людини до світу. До таких типів належать (ми тяжіємо до першого, але іноді поєднуємо і інші): 1)назустріч людям (завоювання прихильності і любові інших людей); 2)проти людей; 3)від людей.
Якщо людина не може обрати той чи інший тип відношення до світу або слідує цим типам незалежно від того чи відповідають вони конкретним обставинам, то людина опиняється в ситуації базального конфлікту.
Форми вирішення (з боку людини): 1)пригнічення одних та посилення інших сторін своєї особистості; 2)встановлення певної дистанції між собою та іншими: а)ідеалізація (створення власного образу); б)екстерналізація (сприйняття внутрішніх процесів як таких, які нібито відбуваються поза самою людиною); 3)шляхом раціоналізації (самообману через логічні міркування, через встановлення суворого самоконтролю, цинізму ).
Наслідком таких зусиль є трансформування базових конфліктів:
1)страх божевілля;
2)викриття та страх будь-яких змін у собі;
3)внутрішнє спустошення особистості ознаками якого є нерішучість, усвідомлення безплідності будь-яких своїх зусиль, загальна інерція ;
4)егоцентризм;
5)нездатність зайняти певну позицію і безнадійність;
6)Садистські наміри.
67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
Теория Редклиффа-Брауна вела начало от Дюркгейма, особенно раннего Дюркгейма, страдала чрезмерной приверженностью органической аналогии с методологическими последствиями сравнительной социальной морфологии, посвященной строгой классификации различных социальных структурных родов и видов, и социальной физиологии, касающейся объяснения их нормального как противоположного патологическому функционированию. Для дальнейшей разработки понятия функция, - писал Редклифф-Браун, - удобно использовать аналогию между социальной жизнью и органической жизнью... Система отношений, посредством которой эти единицы связаны, является органической структурой. Как термин здесь используемый, организм не является сам по себе структурой, он является собранием единиц, расположенных в структуру, то есть, в комплекс отношений... Так как здесь используется слово функция, жизнь организма рассматривается как функционирование его структуры. Именно через и посредством непрерывности функционирования сохраняется непрерывность структуры... Обращаясь от органической жизни к социальной, если мы исследуем такое общество как африканское или австралийское племя, мы можем признать существование социальной структуры. Отдельные человеческие существа, существенные единицы в этом примере, связаны посредством определенного комплекса социальных отношений в интегральное целое. Непрерывность социальной структуры, наподобие непрерывности органической структуры не разрушается за счет изменений в единицах... Непрерывность сохраняется благодаря процессу социальной жизни, который состоит из деятельностей и интеракций отдельных человеческих существ и организованных групп, в которые они соединяются. Социальная жизнь общины определяется здесь как функционирование социальной структуры.
Радклифф-Браун создал теорию социальной структуры, которую он рассматривает как сеть социальных отношений, включающих устойчивые социальные группы, социальные категории, классы и социальные роли. Предполагается, что каждая социальная структурная система является самоподдерживающейся, гомеостатической, гармонической функциональной единицей; следовательно, первенство взаимосвязанности. Эмпирически работа подтверждает это изучением всегда частей, не как они существуют сами по себе, но как они функционируют в отношении с целым. Взаимоотношения и функциональная взаимозависимость являются ключами к такому анализу. Другая главная тенденция такой работы ≈ это изучение эволюционного структурного изменения, не радикальное или революционное изменение, но постепенная и предсказуемая трансформация одной формы в другую. Оно одновременно является историческим и археологическим, но по существу морфологическим. Теория Радклифф-Браун о социальной структуре является одновременно инклюзивной теорией культуры.
Радклифф-Браун и его последователи обходились без понятия культура. Это было, однако, несколько неискренне, так как их понятие имплицитно заключало в себе концепции культуры. Следствием этого положения было то, что Радклифф-Браун запомнился не за свой вклад в теорию культуры, а скорее как родоначальник влиятельной социальной теории, которая определяла объяснительное понятие функция исключительно в отношении понятия социальная структура, то есть теории структурного функционализма. Сформулируем основные положения функционализма Редклиффа-Брауна:
-Все нормы, ценности, чувства, ритуалы стоят над человеком и цель их в том, чтобы скреплять общество. Как живой организм существует постольку, поскольку элементы, его образующие, выполняют определенные функции, так и человеческое общество строится на структуре взаимосвязанных и дополняющих друг друга культурных-элементах.
-Социальная система состоит из структур и действий. Структуры представляют собой устойчивые модели, посредством которых индивиды осуществляют отношения между собой и с окружающей средой. Они складываются в результате социального взаимодействия и норм, регулирующих социальные отношения. Функция всех структурных элементов состоит в том, чтобы вносить свой вклад в поддержание социальной солидарности и устойчивости социальной системы.
-Совместная жизнь людей предполагается как функционирование ее членов в рамках определенной социальной структуры. Функция каждого вида действия состоит в решении тех или иных социально значимых задач, а кроме того поддержании структурной преемственности.
-Иституции представляют собой устойчивые формы, с помощью которых протекает социальная жизнь индивидов. Функция каждой институции заключается в решении определенной социально значимой задачи, в удовлетворении конкретных базовой потребности, в осуществлении групповых интересов.
-Обычаи, ритуалы, моральные нормы рассматриваются как регуляторы поведения людей (по аналогии с действием правовых норм)и им приписывается ключевая роль в культуре. Они рассматриваются в качестве культурных механизмов и механизмов контроля в отношении выполнения определенных функций, значимых с точки зрения удовлетворения жизненно важных потребностей людей или поддержания совместности их существования.
- Выдвигается концепция раздельности норм: в рамках функционально обусловленной социальной системы людям приходится руководствоваться различными наборами норм, что необходимо для достижения результатов в интересах всех членов общества. В группе у каждого по отношению к поведению другого существуют определенные ожидания, которые другой считает законными и заслуживающими того, чтобы отвечать на них. (В дальнейшем эта теория получила свое развитие в рамках социологии действия Т. Парсонса.)
