- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •Достовірність.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
Головна ідея теорії масової поведінки Кінетті в праці „маса і влада”. Масу утв. розрядка, тобто момент, коли всі, хто належить до маси звільняються від відмінностей і відчувають себе рівними. Основні риси маси:
манія руйнування
манія переслідування (маса є роздратованою стосовно тих, кого визначили її ворогами)
Характеристика маси:
прагнення зростати
панування рівності в середині маси
любов до щільності
потреба у визначення напряму свого руху.
За ознакою зростання виділяють:
відкриту масу - вільно віддається прагненню зростати
закриту масу – церква, армія
За ознакою рівності і щільності:
ритмічна – тобто співпадають
завмерла – головна – рівність
За потребою у визначені напряму руху:
швидка – політична, або війскова
повільна – релігійна
За змістом масових афектів:
маса переслідування – виникла в силу наявності мети, що може бути швидко досягнута
маса втечі – виникла в наслідок загальної загрози
маса заборони – виникла в наслідок того, коли люди не бажають робити те, що до цього часу вони робили поодинці (страйк).
Маса перетворення (обернення) – утв. там, де більшість людей виступає проти тих, хто до цього часу віддавав їм накази
Світова маса
Масовий кристал – це маленькі жорсткі групи людей, що мають чітко визначені межі, високу стійкість служать для збереження мас. Риси:
єдність в таких групах важливіша за їх величину
життя людини поза їх кристалом позбавлена сили (монахи і війскові)
Масовий символ – колективні єдності, що утворені не людьми, але сприймаються як маси – символічно заміщають масу в міфах, піснях, промовах, і тому здатні викликати і підсилювати масові настрої і відповідні тенденції в їх поведінці (зерно, ліс, дощ, пісок, вітер, море, вода).
28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
теорія має виробити певні правила поєднання засобів навіювання та переконуючого впливу на людську свідомість з політикою та можливістю засобів комунікації з тим, щоб навчити правлячі верстви населення змішувати особистості та групи в одну масу, організовувати її, використовуючи особливості її психології, для вирішення певних суспільно-політичних проблем. Перше коло проблем охоплює шляхи розробки та використання засобів змішування поодиноких індивідів в однорідну масу як розробку всього сучасного пропагандистського інструментарію, який покликаний дестабілізувати, зруйнувати критичність розуму, апелюючи, відтворюючи та посилюючи ірраціональні складові людської психіки. Теорія масової поведінки має здійснити класифікацію цих засобів та виробити практичні рекомендації щодо їх застосування у тих чи інших суспільно-політичних ситуаціях.
Друге коло проблем охоплює з'ясування шляхів організації маси з урахуванням особливості її поведінки, а саме: люди об'єднуються у всезагальній переконаності, ідентифікуючи себе з персоною, яка позбавляє їх самостійності. Стосунки між масою і такою персоною помічені фактом асиметрії ірраціонального і раціонального, яка має три аспекти: 1) раціональне мислення та практика, що з ним пов'язана, обмежуються управлінням речами, а керівництво людьми та політична влада загалом базуються на віруваннях і впливових ідеях, які втілюються у певній догматичній релігії й у такій формі слугують меті організації маси;
2) «розгерметизація» емоційних сил маси в кризових ситуаціях;
3) влада загалом здійснюється шляхом впливу на психологію керованих.
Врахування цих аспектів, вважає С. Московічі, дозволяє раціоналізувати використання ірраціональної сутності мас шляхом перетворення аморфної їх структури на структуру, що зосереджується навколо однієї людини — вождя. Влада останнього базується на спокушанні людини-маси за допомогою слів та інсценувань, які мають зворушити, схвилювати, сконструювати деякий ілюзорний світ, який повинен надихати людину-масу у досягненні проголошеної вождем мети.
