51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.

Первинні соц. групи. Чарльз Кулі визначає групи, які хар-ся тісними безпосередніми зв’язками та співробітництвом і які становлять фундамент для формування ідеалів індивіда. Ці групи вміщують у собі такий тип співчуття і взаємного ототожнення, для яких „ми” є природним виразом нашого „я”.

Головні різновиди: сім’я, ігрова група дітей, сусідська група дорослих.

Ці групи є універсальними. Ці первинні соц. групи є найбільш впливовими в дитинстві, а тому вони є найбільш значущими з усіх.

Шибутані: первинні соц. групи – це асоціації людей, що знають одна одну як індивідів. Вони невеликі, існують довго і накопичують значний об’єм знань стосовно кожного із учасників, крім того вони характеризуються інтимністю. У сучасних масових суспільствах первинні групи вирізняються наявністю внеску, очікуваного від кожного учасника, визнач. формальною соц. структурою, тому вони є менш інтимними. У кожній такій групі домінує певна емоційна атмосфера, існують типові стандарти поведінки.

До найбільш типових для соц. групи ролей можна віднести:

1)відповідальний і розумний голова користується повагою;

2)привабливий і комунікативний, якого люблять всі;

3)чистолюбний, зацікавлений у поліпшенні свого і групового стану;

4)спокійний, працелюбний, схильний до замкнутості;

5)безвідповідальний і надто корисливий;

6)іпохондрик, який постійно жаліється на хвороби;

7)вередлива дитина, яку постійно балують.

Є завжди три ролі: 1)майстер на всі руки; 2)козел відпущення; 3)біла ворона.

Норми і санкції первинних груп утворюють неформальну структуру у суспільстві, непередбачену формальною організацією суспільства, але починають діяти там, де формальні приписи не дозволяють діяти ефективно у конкретних ситуаціях.

Потрібно розрізняти соціальний і особистий статус. Соц. статус – стосується позицій людини у суспільстві. Особистий – положення, яке людина займає у первинній групі. Їх співпадання є рідкістю.

Значення первинних соц. груп для практики соц.-пол. уп.-я:

1)кожна первинна група формує особливу локальну картину світу, виходячи з якої індивід лише може визначати ситуацію;

2)кожна людина розглядає світ з точки зору, що поділяється індивідами, які безпосередньо її оточують;

3)індивіду важко порушувати очікування тих, з ким він себе ідентифікує;

4)саме у таких групах формуються світоглядні ідеали та орієнтири людини, почуття і симпатії до 5)інших, поняття „совісті”, „правильності”, розумності і т.д.;

6)в первинних групах людина отримує перший досвід конформізму і самодисципліни.

52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.

Референтна група використовується для позначення двох видів відносин між індивідом і групою. Келле:

1)Референтна група – група, що мотивує індивіда бути прийнятим до неї. Відповідно група референтна стосовно даного індивіда, якщо її норми перетворюються на соціальні установки індивіда. Позитивна референтна група – мотивує індивіда бути прийнятим до групи і добитись ставлення до себе як до члена однієї групи. Негативна референтна група – мотивує виступити проти неї і культивує в індивіді небажане ставлення до себе, як до члена даної групи.

2)Р.г. – група, яку індивід використовує як деяку точку співвідношення або еталон під час оцінки себе та інших. Різниця: якщо в 1)- група може нагородити індивіда своїм визнанням, то в 2)- вона еталон для порівняння, для створення власних оцінок. Еталонна група – як реальна, так і уявна – чия система поглядів використовується індивідом як система еталону.

Функції Р.г.: 1)нормативна – встановлювати і пов’язувати стандарти для індивіда, які зазвичай називають груповими нормами, Цю ф-ю група здатна виконувати, якщо вона здатна нагородити індивіда за конформізм або покарати. Діє як нормативна Р.г. тоді, коли її оцінки індивіда базуються на ступені його відповідності деяким стандартам поведінки і якщо від цього залежить винагорода або покарання з боку групи.

2)порівняльна – група-еталон, стандарт для порівняння, за допомогою яких індивід оцінює як себе, так і інших. Група буде діяти як порівняльна Р.г. тоді, коли поведінка, установка та інші характеристики її членів слугують індивіду стандартом і цей стандарт вона використовує – (це при формуванні власних оцінок).

Значення Р.г. для практики соц.-пол. уп.-я:

а)формує свою систему норм, що може сприйматися індивідом, який не належить до неї, в якості стимулів для власної поведінки;

б)створює власну картину світу, що може слугувати вихідною для формування індивідом власних думок, поглядів, оцінок;

в)чим більшою для окремого індивіда є кількість, тим вірогіднішою є формування у нього почуття лояльності, оскільки проблема лояльності виникає в ситуаціях, які потребують альтернативного визначення, що представлені різними Р.г.;

г)якщо первинні соц. групи сприяють утвердженню особистого статусу індивіда, то Р.г. слугують утвердженню його соц. статусу, тому що окреслюють відповідні лінії соціальної кар’єри, а отже забезпечують згоду індивіда з офіційними суспільними нормами;

д)посилюють ефективність соц. контролю, перетворюючи на самоконтроль, за якого кожний індивід обмежує самого себе і оцінює власну поведінку з точки зору групових норм, які приймає як власні.