
- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •Достовірність.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
Первинні соц. групи. Чарльз Кулі визначає групи, які хар-ся тісними безпосередніми зв’язками та співробітництвом і які становлять фундамент для формування ідеалів індивіда. Ці групи вміщують у собі такий тип співчуття і взаємного ототожнення, для яких „ми” є природним виразом нашого „я”.
Головні різновиди: сім’я, ігрова група дітей, сусідська група дорослих.
Ці групи є універсальними. Ці первинні соц. групи є найбільш впливовими в дитинстві, а тому вони є найбільш значущими з усіх.
Шибутані: первинні соц. групи – це асоціації людей, що знають одна одну як індивідів. Вони невеликі, існують довго і накопичують значний об’єм знань стосовно кожного із учасників, крім того вони характеризуються інтимністю. У сучасних масових суспільствах первинні групи вирізняються наявністю внеску, очікуваного від кожного учасника, визнач. формальною соц. структурою, тому вони є менш інтимними. У кожній такій групі домінує певна емоційна атмосфера, існують типові стандарти поведінки.
До найбільш типових для соц. групи ролей можна віднести:
1)відповідальний і розумний голова користується повагою;
2)привабливий і комунікативний, якого люблять всі;
3)чистолюбний, зацікавлений у поліпшенні свого і групового стану;
4)спокійний, працелюбний, схильний до замкнутості;
5)безвідповідальний і надто корисливий;
6)іпохондрик, який постійно жаліється на хвороби;
7)вередлива дитина, яку постійно балують.
Є завжди три ролі: 1)майстер на всі руки; 2)козел відпущення; 3)біла ворона.
Норми і санкції первинних груп утворюють неформальну структуру у суспільстві, непередбачену формальною організацією суспільства, але починають діяти там, де формальні приписи не дозволяють діяти ефективно у конкретних ситуаціях.
Потрібно розрізняти соціальний і особистий статус. Соц. статус – стосується позицій людини у суспільстві. Особистий – положення, яке людина займає у первинній групі. Їх співпадання є рідкістю.
Значення первинних соц. груп для практики соц.-пол. уп.-я:
1)кожна первинна група формує особливу локальну картину світу, виходячи з якої індивід лише може визначати ситуацію;
2)кожна людина розглядає світ з точки зору, що поділяється індивідами, які безпосередньо її оточують;
3)індивіду важко порушувати очікування тих, з ким він себе ідентифікує;
4)саме у таких групах формуються світоглядні ідеали та орієнтири людини, почуття і симпатії до 5)інших, поняття „совісті”, „правильності”, розумності і т.д.;
6)в первинних групах людина отримує перший досвід конформізму і самодисципліни.
52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
Референтна група використовується для позначення двох видів відносин між індивідом і групою. Келле:
1)Референтна група – група, що мотивує індивіда бути прийнятим до неї. Відповідно група референтна стосовно даного індивіда, якщо її норми перетворюються на соціальні установки індивіда. Позитивна референтна група – мотивує індивіда бути прийнятим до групи і добитись ставлення до себе як до члена однієї групи. Негативна референтна група – мотивує виступити проти неї і культивує в індивіді небажане ставлення до себе, як до члена даної групи.
2)Р.г. – група, яку індивід використовує як деяку точку співвідношення або еталон під час оцінки себе та інших. Різниця: якщо в 1)- група може нагородити індивіда своїм визнанням, то в 2)- вона еталон для порівняння, для створення власних оцінок. Еталонна група – як реальна, так і уявна – чия система поглядів використовується індивідом як система еталону.
Функції Р.г.: 1)нормативна – встановлювати і пов’язувати стандарти для індивіда, які зазвичай називають груповими нормами, Цю ф-ю група здатна виконувати, якщо вона здатна нагородити індивіда за конформізм або покарати. Діє як нормативна Р.г. тоді, коли її оцінки індивіда базуються на ступені його відповідності деяким стандартам поведінки і якщо від цього залежить винагорода або покарання з боку групи.
2)порівняльна – група-еталон, стандарт для порівняння, за допомогою яких індивід оцінює як себе, так і інших. Група буде діяти як порівняльна Р.г. тоді, коли поведінка, установка та інші характеристики її членів слугують індивіду стандартом і цей стандарт вона використовує – (це при формуванні власних оцінок).
Значення Р.г. для практики соц.-пол. уп.-я:
а)формує свою систему норм, що може сприйматися індивідом, який не належить до неї, в якості стимулів для власної поведінки;
б)створює власну картину світу, що може слугувати вихідною для формування індивідом власних думок, поглядів, оцінок;
в)чим більшою для окремого індивіда є кількість, тим вірогіднішою є формування у нього почуття лояльності, оскільки проблема лояльності виникає в ситуаціях, які потребують альтернативного визначення, що представлені різними Р.г.;
г)якщо первинні соц. групи сприяють утвердженню особистого статусу індивіда, то Р.г. слугують утвердженню його соц. статусу, тому що окреслюють відповідні лінії соціальної кар’єри, а отже забезпечують згоду індивіда з офіційними суспільними нормами;
д)посилюють ефективність соц. контролю, перетворюючи на самоконтроль, за якого кожний індивід обмежує самого себе і оцінює власну поведінку з точки зору групових норм, які приймає як власні.