46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.

На думку А. Бандури, біхевіористична модель

управління людською поведінкою неспроможна пояснити виникнення відгуку, який ще не був вивчений. Класичний варіант теорії навчання, на думку вченого, пояснює виникнення нових відгуків двома чинниками: 1)суб'єктивним очікування того, що поведінка в принципі буде підкріплена; 2)цінністю посиленого стимулу для суб'єкта. Цей варіант передбачає існування ієрархії відгуків, які можуть виникати в різних ситуаціях. Передбачаючи виникнення вже відомих моделей поведінки, класична теорія навчання полишає без належної уваги саму перемінну очікування, її вплив на інтенсивність тієї чи іншої форми поведінки. Теорія оперантної поведінки теж ігнорує суб'єктивні стани індивіда, яка підлягають вивченню. Ця теорія акцентує увагу на позитивному підкріпленні елементів відгуку, які відображають кінцеву форму бажаної поведінки, з'ясовуючи також засоби усунення, не підкріплення тих моментів відгуку, які не входять до бажаної моделі поведінки. Б. Скінер, вважає А.Бандура, підкреслює роль прямого підкріплення, ігноруючи опосередковане, -певні стани свідомості, завдяки якому поведінка людини може модифікуватися. Тому, на думку А. Бандури, оперантна поведінка -це поведінка, яка поступово наближається до бажаної моделі. Процес такого наближення може бути значно прискорений за умови залучення до навчання соціальних детермінант, наприклад, -демонстрування соціально ефективних моделей соціальної поведінки. Навчання може виникати під час спостереження за цими моделями поведінки навіть тоді, коли спостерігач не повторює спостережені відгуку й тому не отримує підкріплення. Однак у його свідомості ці моделі фіксуються як найбільш ефективні та вдалі.

47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.

Ринкова модель чи теорія соц. обміну Д.Хоманса – в якості чинника підкріплення набутої моделі поведінки виступає не анонімне середовище, а поведінка іншого індивіда. Кожен демонструє ту поведінку, яка так чи інакше закріплюється поведінкою іншого і кожен вважає цю поведінку іншого його власною моделлю поведінки.

Два постулати:

1)існує певна пропорційність між цінністю поведінки індивіда для інших та цінністю їх поведінки для нього;

2)демонструючи ту чи іншу поведінку людина несе певну втрату (пристосування), а тому у кожної людини є більш ніж один притаманний для неї спосіб поведінки. Механізми управління людською поведінкою: а)користь – різниця між нагородою за дану модель поведінки та витратами на її оволодіння та відтворення; б)статусна – конг(к)луентність – статус члена групи визначає заробітна плата і ступінь відповідальності, тобто людина, яка несе найбільшу відповідальність і при цьому отримує більше зар.плату, користується більшою повагою. Якщо вони не узгоджені між собою, то люди не задоволені собою і статусом у суспільстві. Якщо узгоджені – можуть вважати свою роботу не цікавою, але будуть задоволенні.

48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.

Соціальний процес, у якому беруть участь індивіди, співвідносить відгуки одного індивіда з голосовими жестами іншого як зі своїми смислами, тобто відгук одного індивіда на голосовий жест іншого і є смислом останнього. Індивід в свою чергу може усвідомити смисл власних дій лише за умови розуміння відгуків інших індивідів на ці дії. Це обумовлено тим, що жест завжди виражає деяку наступну дію, її результуюче, на яке існує відповідний відгук з боку індивідів, які залучені до цієї дії. Смисл стимулу формулюється в термінах відгуку на цей стимул. Там, де відгук іншого індивіда викликається людиною у самій собі й стає стимулом для контролю над її діями, там смисл дії іншого присутній у її власній свідомості. Управління людською поведінкою, таким чином, передбачає з'ясування відгуку іншого й перетворення його на стимул для наступної поведінки індивіда. Останнє передбачає пробудження у самому індивіді відгуку, який він може викликати в іншому, прийняття ролі іншого та прагнення діяти так, як діє інший, тобто, беручи участь у тому ж процесі, який здійснює цей інший, індивід контролює свої дії з урахуванням можливих типових реакцій іншого на власні типові очікування.

Таким чином, голосовий жест індивіда, його наступна поведінка та відгук іншого на цей жест утворюють своєрідну матрицю управління соціальною поведінкою людей. Ця матриця, зазначає Дж. Мід, дозволяє зробити висновок, що оволодіння новими формами поведінки полягає не в тому, що індивід просто робить те, що, як він бачить, роблять інші. Механізм такого оволодіння, на думку Дж. Міда, полягає в такому: початок дії одного індивіда є стимулом для іншого відгукнутися певним чином, а початок цього відгуку знову стає стимулом для дії першого індивіда, змістом якої є пристосування своєї поведінки до цього відгуку. Тобто оволодіння новими формами поведінки відбувається шляхом прийняття ролі іншого й врахування цієї ролі у здійсненні власної поведінки, в контролі індивідом власних дій у ролі та від імені іншого.

Процес оволодіння новими формами поведінки проходить, згідно з Дж. Мідом, два етапи. На першому етапі поведінка індивіда визначається організацією окремих установок інших індивідів стосовно нього самого та стосовно один одного в межах специфічних соціальних дій, в яких цей індивід разом з іншими бере участь. На другому етапі поведінка визначається організацією не лише цих окремих установок, але й соціальних установок «узагальненого іншого».