4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.

Найбільш абстрактне розуміння процесу управління.

Кібернетика (кібернетес – грецьк. “рульовий”) – наука про процеси управління в складних динамічних системах. яка базується на теоретичному фундаменті математики та логіки, а також на використанні засобів автоматики, передовсім ЕОМ, керуючих та інформаційно-логічних машин.

Кібернетика узагальнила закономірності управління, яке відбувається у всіх відомих складних та динамічних системах, розкрила загальні риси, притаманні управлінським процесам, незалежно від їх змісту.

Як писав Норберт Вінер, засновник кібернетики, “коли я віддаю наказ машині, то дана ситуація, по суті, нічим не відрізняється від ситуації, що виникає у випадку, коли я віддаю наказ якійсь особі”.

Риси управлінського процесу:

1. Управління здійснюється не в будь-яких, а лише в дуже складних та рухомих системах, для яких властива сітка т.зв. “нелінійних причинно-наслідкових залежностей”, тобто в системах, які можуть переходити з одного стану в інший (біологічні системи, соціальні системи, системи автоматичних машин).

2. Управління має антиентропійний характер (протистоїть хаосу).Як писав Вінер: “В управлінні і зв’язку ми завжди боремося проти тенденції природи до порушення організованого і руйнування того, що має сенс – проти тенденції … до зростання ентропії.” Процеси управління дозволяють стабілізувати систему, забезпечити її якісну визначеність, підтримати її динамічну рівновагу із середовищем, забезпечити вдосконалення системи, досягнення того чи іншого корисного ефекту.

3. Управління – впорядкування системи, приведення її у відповідність до тих об’єктивних закономірностей, які діють у середовищі.

4. Управління системою здійснюється не якимись надприродними факторами, а самій системі внутрішньо-притаманними чинниками.

5. Система завжди є самокерованою системою, а управління виступає як самоуправління. Зберегти свою якісну визначеність самокерована система може лише за умови обмеженого впливу на неї. Цей вплив не повинен бути занадто сильним, але має бути достатнім, щоб процес управління міг здійснюватись. Такою ступінню впливу(згідно з кібернетикою) є інформація. Так Вінер описував процес управління так: “я усвідомлюю відданий наказ і повернений сигнал підкорення… Таким чином, теорія управління в людській, живій ти механічній техніці є частиною теорії інформації.”

6. Таким чином, найважливішим принципом управлінських процесів є принцип зворотного зв’язку. Керуюча система має отримувати інформацію про досягнення чи недосягнення поставленої мети в управлінні.

7. Управління завжди має цілеспрямований характер (здійснюється з певною метою). Вищою метою управління є оптимізація функціонування системи, тобто отримання якомога кориснішого ефекту при найменьших зусиллях і витратах.

8. Обмеженість кібернетичного тлумачення управління: кібернетика вивчає цей процес лише з одного – кількісного боку, безвідносно до змісту системи, в якій відбувається процес.